Злочин без покарання, або що робиться для розкриття резонансного вбивства на Житомирщині?

  Нічого не робилося, тільки вставляли палиці в колеса тим, хто починав цікавитися кримінальною історією, що сталася майже чотири роки тому в селі Пилиповичі Радомишльського району.

  Мій колишній чоловік Микола Данильчук був знайдений мертвим у хаті своєї співмешканки, та тодішні правоохоронці вперто заперечували той факт, що його вбили, збагачуючи справу фантастичними версіями", - каже перша дружина загиблого Ольга Данильчук. Спливають дні, минають роки, та в її душі немає спокою. Лише розпач і зневіра. Родина намагається з'ясувати обставини, за яких чоловік, батько та дідусь пішов із життя. Однак усе марно.  "Шукати правди в поліцейському відділку - все одно, що шукати голку в копиці сіна", - ділиться наболілим невтішна вдова. Тому й звернулася до редакції газети "Эхо" з проханням допомогти їй встановити істину. Розпочавши власне журналістське розслідування, ми, на жаль, маємо констатувати той факт, що звинувачення у бездіяльності та найнахабнішому покриванні злочину, яке прозвучало на адресу правоохоронних органів, має під собою всі законні підстави. 

  Коротко переповімо історію Миколи Данильчука з летальним кінцем. А було це так. Щасливе життя у родинному колі. Несподіваний злий вітер змін. Розлучення з вірною дружиною, з якою прожив тридцять п'ять років та нажив трьох дітей і онуків. Переїзд зі столиці у село, чвари та розбірки зі співмешканкою, яка покарала його виселенням у хлів. Народження дитини, миттєва реєстрація шлюбу, незважаючи на непорозуміння між "молодятами". Та раптова насильницька смерть - і безліч запитань, які залишаються без відповідей. 

  Ця трагедія тягне на солідний багатосерійний детективний трилер, який не має ні кінця ні краю. За словами Ольги Данильчук, "режисером цього провінційного шоу за участю відомих екстрасенсів, котрі виявилися напрочуд чутливими до сигналу, який надійшов до них з "потойбічно-поліцейського"(!) світу, насправді, за її словами, був тодішній метр місцевих міліціянтів у Радомишлі Володимир Тетерський.

  Свого часу, коли сталося це вбивство на радомишльських теренах, саме він керував районним відділенням міліції. І саме при ньому, за словами Ольги Данильчук, слідством, наперекір абсолютно доказовим фактам щодо зумисного вбивства її екс-чоловіка, було зроблено все для того, аби незаконно закрити цю резонансну справу, що створило і для нового керівництва, і зокрема для слідства радомишльської поліції додаткові труднощі щодо повторного об'єктивного розгляду даної справи. 

  "Але ж, - зазначає Ольга Данильчук, - хоча керівництво поліції і нове в Радомишлі, та колишній керівник міліціянтів В. Тетерський залишився тут. І не просто залишився, а й був обраний керівником району. І я не виключаю, що він міг впливати на наступний розгляд справи. 

  Та як би там не було, а Ольга Данильчук залишається однією з небагатьох сміливців, котрі намагаються розірвати це замкнене коло, в якому, як кажуть у народі, рука руку миє. "Сьогодні, щоб довести істину, треба мати велику рішучість слів та вчинків. Тому я звертаюся до газети "Эхо", яка залишається чи не єдиним засобом творення людської думки, не залежної від позиції влади та правоохоронних органів. Я маю велику надію, що ви допоможете нашій родині знайти вбивцю мого чоловіка  Данильчука Миколи Миколайовича", - пише нам Ольга Данильчук.

  Як ми вже повідомляли, 19 серпня 2014 року Миколу Данильчука знайшли мертвим у селі Пилиповичі Радомишльського району в хаті його співмешканки, з якою він узяв шлюб менш ніж за місяць до смерті. На той час йому виповнилося 57 років. 

  "Коли ми цього дня приїхали хоронити дорогу нам усім людину і побачили його на підлозі, то вжахнулися, - каже Ольга Данильчук. - На вигляд йому можна було б дати щонайменше 70 років (див. фото на 1-й стор.). Якби будь-хто з членів нашої сім'ї зустрів його на вулиці, то, мабуть, не впізнав би, таким змученим, виснаженим він був.

  Микола напівлежав навколішки біля ліжка. Міліція казала: зачепився за ліжко, вдарився і помер. Та ось дивна річ. Треба було, мабуть, дуже примудритися, щоб отримати травми, несумісні з життям, перечепившись через м'яке ліжко. Ковдра не зім'ята, а застелена досить старанно. Руки ж Миколи, що мали б вчепитися в неї з усієї сили, чомусь лежали так, начебто його туди принесли та поклали. На обличчі - всі ознаки нестерпного болю. 

  Наша родина тоді була в такому розпачі та горі, що спочатку про підозри навіть не думала. Хоча і звертала на себе увагу стерильна чистота у кімнаті, де був покійник, його ретельно вимиті руки та босі ноги, навіть обрізані нігті, начебто хтось намагався приховати сліди обставин насильницької смерті. Побачене нами того дня разюче розходиться зі свідченнями співмешканки мого колишнього чоловіка і її матері, які вони згодом давали слідчим. Жінки запевняли, що у хаті був безлад, усюди валялися пляшки з-під спиртного, недопалки. Чому не казали правду? Хто до приїзду міліції прибрав у помешканні? І взагалі, як опинився потерпілий у хаті, коли мати співмешканки вигнала його жити у хлів?.. 

  Наступного дня члени моєї родини стали свідками того, як у присутності тодішнього заступника начальника Радомишльського райвідділу міліції Сергія Блоцького у цій же хаті знову проводилося ретельне прибирання. А селом, не виключаю, що з легкої руки згаданого представника правоохоронних органів, пішла гуляти версія (до речі, не підтверджена патологоанатомом), що смерть Миколи Данильчука настала внаслідок пошкодження легенів зламаним ребром, яке він сам собі, мовляв, зламав. Дивним є і той факт, що паспорт покійного чомусь опинився у сусіда, хоча всі, хто пам'ятає Миколу, знали його прискіпливе ставлення до зберігання документів.

  Коли син приїхав забирати тіло батька з Малинського моргу, то експерт-патологоанатом з першої спроби йому в цьому відмовив. Він не хотів віддавати тіло, бо побачив на ньому ушкодження. Мовляв, там кримінал. "Я не віддам вам тіло, бо у вашого батька зламані три ребра та відбиті легені", - сказав він. 

  Далі була низка експертиз, свідчення співмешканки Миколи Ольги та її матері Тетяни Дубик про те, що потерпілий то впав з коня, то, виходячи вночі до вітру, вдарився об двері… Слідством не було долучено до справи роздруківки телефонних розмов померлого. Наразі ж основною і єдиною версією досудового розслідування залишається настання смерті мого колишнього чоловіка… з власної необережності внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень упродовж червня-серпня того фатального для нього року.

  Нам знадобилося три роки, аби довести, що раптова смерть Миколи Данильчука настала від больового шоку внаслідок удару, який був нанесений досить професійно. Це наводить на сумні роздуми про те, що до цього доклали руки люди, які знають, куди і як бити. Саме тому тодішнім місцевим правоохоронцям було вигідно приховати справжні обставини його смерті і "з чистою совістю" закрити справу. 

  На той час місцеву міліцію, повторюю, очолював Тетерський Володимир Романович, який зараз керує територіальною громадою. Я неодноразово зверталася до нього за допомогою, бо щиро вважала колишнього офіцера порядною людиною. Він обіцяв розібратися у цьому питанні, та віз і нині там…". 

  Однією з вимог правозахисника Сергія Халепи, який взявся за цю справу, була ексгумація тіла та проведення незалежної експертизи. Цього вдалося добитися в судовому порядку. Проведенням нової експертизи займалося Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.

  За словами Сергія Халепи, тіло за такий проміжок часу, що минув після поховання (два роки та 7 місяців), збереглося напрочуд добре. Столичні експерти виявили не три, як стверджували місцеві експерти, а шість зламаних ребер, спричинені діями тупого предмета з обмеженою поверхнею. До того ж кожне з них було зламане в двох місцях, зафіксовано відрив кореня лівої легені. А це означає, що з такими травмами людина могла прожити лічені хвилини, а не години чи дні і навіть місяці, як стверджують його нова дружина і її рідні.

  Висновок незалежної експертизи очевидний: такі тілесні ушкодження не могли з'явитися внаслідок падіння потерпілого з коня (співмешканка Миколи Данильчука та її мати стверджували, що такий факт мав місце ще у травні 2014 року) чи з висоти власного зросту. Більше того, експерти піддали сумніву висновок попередніх експертиз щодо дати смерті, яка могла настати за добу-дві до первинного розтину тіла, яке проводилося 20 серпня, тобто приблизно за день до офіційної дати смерті. 

  "Вважаю, що ця заплутана справа вийшла за межі сімейної, і патологоанатом не помилився, коли назвав її кримінальною, - каже Сергій Халепа. - Про це свідчить низка обставин, на які слідчі вперто не хочуть звертати увагу. Органи, які б мали розслідувати цю справу, не визнають складу злочину і розвалюють на очах всі наявні докази, які доводять, що в селі Пилиповичі Радомишльського району насправді було скоєно вбивство". 

Світлана Міхальова, www.exo.net.ua

Новини Житомира

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework