Нині хлопець живе в США і після того, як знайшов помилку в британській енциклопедії, прокинувся знаменитим: журналісти стають у чергу на інтерв'ю, звертається Президент, видавництво визнає помилку.  У книжці «1000+ наукових фактів» було написано, що найбільший український літак Ан-225 «Мрія» — російського виробництва. Захар помітив цю помилку і записав відеозвернення на Youtube.  

    Нам вдалось поспілкуватись із мамою Захара — Олександрою. Вона розповіла, як живе їхня родина за кордоном і за яких обставин хлопчик знайшов помилку у британській енциклопедії.

     Олександра з дитинства теж була дуже активною та брала участь в усіх змаганнях та заходах, що відбувалися у школі, де й познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком. Вони разом навчалися в школі № 4 у Новограді-Волинському. Чоловік Сергій, щоправда, на рік старший, але теж був не менш активним та творчим. Мабуть, саме через цю спільну рису вони й закохались. Після школи Олександра навчалася в Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка на журналіста, а Сергій — вступив до Житомирського військового інституту ім. С. П. Корольова. Хоча зараз він зізнається, що вступив туди, бо розраховував, що зможе вивчати ІТ-технології. Та після навчання у ВНЗ Сергій почав сам вивчати програмування, і цілком успішно. В Олександри історія з вибором професії склалася зовсім інакше. Уже на першому курсі активна студентка пішла працювати керівником прес-служби до народного депутата України Геннадія Руденка.

Родина Захара Ліскового

    Закохані ще зі школи, Сергій та Олександра у 2007 році побралися. У 2010 році на світ з’явився Захарчик. Уже тоді молодим батькам почали активно надходити пропозиції з-за кордону. Сергій показав себе хорошим фахівцем, тож роботодавці були згодні надати всі умови для їхнього переїзду. У 2012 році подружжя вирішило ризикнути та спробувати свої сили в чужій країні. І, як виявилось, — вони не прогадали. І сьогодні батько Захара працює у Вашингтоні у компанії, яка розробляє програмне забезпечення для уряду США, а мама займається зв'язками з громадськістю.

    Коли сім’я прибула у США, Захару було 2 роки. Через два місяці на світ з’явилась Іванка.

    На питання, що б він хотів сказати Президенту України Петру Порошенку, відповів: «Нехай дбає про Україну!»

    «Ось ми їдемо, і раптом Захар починає кричати: «Мамо, тату, ви казали, що "Мрія" — український літак, а тут написано, що він — російський». Ми, щоб упевнитись, перевірили все в Інтернеті. Виявилось, що там дійсно помилка. Захар хотів спочатку написати листа до видавництва, але ми переконали його, що відеозвернення — краще. Хоча ми й уявлення не мали, що все це набуде такого розголосу. У перші ж дні почались активні поширення цього відео, його поширив «Час Time». А після того, коли Президент України Петро Порошенко звернувся до Захара, нам почали телефонувати навіть з телеканалів», — розповідає Олександра.

    —  Як відреагував Захар на те, що до нього звернувся сам Петро Порошенко?

    —  У нього немає якоїсь особливої реакції. Звичайно, він радіє цьому всьому, але не більше. Коли Захара вперше запитали про його реакцію на слова Президента, він сказав:«Я радий».     А на питання, що б він хотів сказати Порошенку, син відповів: «Нехай дбає про Україну!». Він абсолютно спокійно до цього ставиться. Я даю йому читати все, що про нього пишуть, він тільки усміхається і по-дитячому щиро тішиться. Уся ця слава ніяк не вплинула на його звичне життя.

    —  Скажіть, будь ласка, чи не було тяжко діткам з вивченням мови?

    —  Звичайно, було важко. Ми спочатку не віддавали Захара до садочка і принципово не вчили його англійської вдома. Нам тоді всі говорили, що так ми тільки зіпсуємо його вимову, але вже в садочку він вивчив мову буквально за чотири місяці. Головне розуміти, що зубрінням мову не вивчиш, якщо потрібно швидко та якісно вивчити іноземну мову, то найважливіше — це робити на слух.

 «Він нічого не читає двічі, хіба що Книгу Рекордів Гіннеса»

    — Розкажіть нам, як проходить звичайний день Захара?

   —   Зранку ми прокидаємося і йдемо до школи. Іноді їдемо шкільним автобусом, але коли я маю час, то веду дітей пішки. Це наша вранішня прогулянка. Тут взагалі мало хто ходить пішки, особливо в мороз, тому спочатку нас навіть не розуміли. Іноді всі разом ми їдемо на велосипедах.

   О 7:50 у нього починається навчання. Цікаво, що таких уроків, як у нас, тут взагалі немає. Вони зранку починають якусь тему і продовжують її протягом дня, в усіх предметах. У нашої вчительки навіть підхід до навчання не такий, як у всіх.

    У них в класі не має парт, і вони навчаються на кріслах, на пуфах, на диванах. Весь урок проходить в ігровій формі, що дуже цікаво

    — О 14:30 навчання завершується. Коли син приходить додому, півтори години гуляє на вулиці. Домашнього завдання у них немає, тільки читання. Вони мають багато читати, я ще прошу  Захара читати українські книги, адже не хочу, щоб він забував рідну мову. Іноді ми робимо математику. Ну, а потім вільний час.

    — А що він полюбляє робити у вільний час?

   — Нещодавно його хобі стало, як ви помітили, це канал на ютубі. Він веде його з літа і спершу розміщував на ньому ролики з подорожей. Це дуже модно тут. Восени йому стало цікаве програмування, тож він почав вивчати його поглиблено і розміщувати ролики на каналі українською та англійською мовами — саме для того, щоб, в першу чергу, українські діти мали змогу навчитись програмувати. Адже далеко не у всіх містах є гуртки з робототехніки чи програмування, і дуже мало якісних книжок, присвячених цьому. Але попит на таких фахівців з кожним днем зростає і до 2019 року тільки в США нестача подібних працівників становитиме 1,4 мільйони. А найбільше його захоплення — це читання. Улюблених книг у нього немає, він нічого не читає двічі, хіба що Книгу Рекордів Гіннеса. Наприклад, зараз читає книгу українською мовою Стівена Гокінга та його доньки Люсі Гокінг «Джордж і таємний ключ до Всесвіту». Взагалі ми підтримуємо будь-які його захоплення, головне — надихнути і давати куди рости.

Захар каже, що дуже полюбляє «Веселі гірки» в новоградському парку, в Америці таких нема»

    — Олександро, а коли приїздите до Новограда, чим зазвичай займаєтесь?

   —  О, ми просто обожнюємо Новоград і влітку із задоволенням приїздимо до батьків. Любимо гуляти рідними місцями, згадувати дитинство. Захар всім каже, що дуже полюбляє «Веселі гірки» в новоградському парку, в Америці таких нема. Це дуже смішно, зважаючи, що він уже неодноразово бував на Американських гірках. Як би там не було — це наша домівка, тут живуть наші батьки і, звичайно, ми сумуємо.

Джерело: novograd.city

Новини Житомира