Новоград-волинський волонтер Ігор Саксін: "Як би не було тяжко, я згадую, що хлопцям в АТО ще гірше"

Новоград-волинський волонтер Ігор Саксін: "Як би не було тяжко, я згадую, що хлопцям в АТО ще гірше"

  Як це – працювати цілодобово, без вихідних і без заробітної плати точно знає новоград-волинський волонтер Ігор Саксін.

   Уже четвертий рік поспіль Ігор Саксін майже щомісяця збирає та відвозить посилки військовослужбовцям у зону АТО. Посилки щоразу різні, адже він ретельно дізнається, що потрібно хлопцям, - пише novograd.city.

  Волонтер зовсім не розділяє їх на "наших і не наших", бо знає, що допомога потрібна всім: будь-якій бригаді, будь-якому підрозділу.

  – Ігорю Валентиновичу, розкажіть трохи про себе.

  – Я зі звичайної сім’ї. Народився тут, у Новограді-Волинському. Мама – місцева, тато – росіянин. Вони познайомилися тут, коли батько служив у Новограді.

  Я навчався в Кам’янець-Подільському педагогічному інституті на вчителя історії. У 90-х роках викладав у Кропивнянській школі.

  Потім намагався відкрити власну справу. Працював за кордоном, трішки навчився азам будівництва, і вже після того почав робити ремонти. До речі, дуже добре виходило, навіть зараз шукають мене і просять знову ремонт зробити, але я вже не хочу, немає часу. Так і заробляв: то в місті хтось зі знайомих просив про якісь ремонтні чи то будівельні роботи, то до Києва їздив на заробітки. Це все було до Майдану.

  Зараз моє життя зовсім інше. Майже весь вільний час займає організація і збір посилок для наших військових та їх доставка. Дуже хотілося б знайти помічника, аби він займався організацією. Зараз ми всю роботу виконуємо разом з моєю дружиною Танею. Коли не справляємося, то, звісно, є ті, що допомагають і їздять зі мною в так звану сіру зону.

  – Нині, як би це не звучало страшно, зовсім мало залишилось людей, які щиро допомагають військовикам. Мабуть, та хвиля патріотизму, що сколихнула Україну в 2013-2014 роках, дещо вщухла. Як ви до цього ставитесь, що допомагає не опускати руки?

  – Так, звісно, те, скільки було волонтерів у 2013-2014 роках, не порівняти з тим, що є зараз. Їх стало значно менше. Я не можу точно сказати, чому так сталося, мабуть, для цього були різні причини. Можливо, багато хто з них не зміг завоювати довіру, саме тому й припинив діяльність, деякі просто морально стомилися. Та й узагалі, наші люди просто виснажені й бідні, кожен намагається вижити сам. Такий вже зараз час. Але я звик завжди казати правду, тому й хочу, щоб усі розуміли, що солдатам в окопах вижити набагато важче, ніж нам тут. Я був там, я бачив їхнє життя і розумію, що наша допомога їм необхідна як повітря.

  – Ви також служили в АТО. Як так сталося, чому ви пішли боронити Схід України?

  – Такий вже я є. Хочу, щоб мої діти (Прим. авт. – в Ігоря дві донечки) колись згадували мене та пишалися, що я робив все можливе для їхнього щасливого майбутнього.

  Усе почалося ще з часів Майдану. 18 лютого 2014-го я увімкнув телевізор та зрозумів, що мушу бути там. Наступного ранку я вже вирушив до столиці.

  Звісно, багато чого довелося пережити за тих декілька днів: і рух коригували, і барикади будували. Чимало всього відбулося, про що й не варто зараз згадувати. Для мене всі ці події завершилися травмою ноги, після чого мене безсилого відправили додому. Потім було всього декілька днів на відпочинок, після якого мені вже телефонували знайомі з проханням допомогти посилками для хлопців.

  З цього й почалась моя волонтерська діяльність. Їздили по селах, де люди давали консервацію, овочі і теплий одяг – усе, що було так необхідно. У мене тоді працював сайт "Новоград SOS", який я сам створив і де розміщував усе, на що потрібні були кошти та в якій кількості. Згодом почало не вистачати грошей на оплату сайту, тож довелося припинити його роботу. 

  Коли оголосили 6 хвилю мобілізації я добровільно підписав контракт. І от я 1,5 роки відслужив у зоні АТО.

  Зараз, до речі, моя донька і її чоловік служать у Десні. Дочка тільки навчається військовій справі, а зять уже бувалий військовослужбовець.

n 1302188 1

  – Увесь цей час ви не полишаєте волонтерської справи. Не виникало думки покинути все та відпочити?

  – Звичайно, хотілося. Я теж людина. Але щоразу, коли спілкуєшся з хлопцями, чи просто чуєш, що комусь потрібна допомога, все починається знову. Звісно, все йде до того, бо так багато волонтерів уже поринули в спокійніше життя. Я теж мрію піти на роботу, заробляти гроші, відремонтувати свій дім, займатися улюбленою справою. Та поки не виходить. Як би не було тяжко, я згадую, що хлопцям в АТО гірше.

  Важливу роль відіграють люди. Проте у нашому місті вже практично неможливо зібрати все необхідне для посилки, адже мало хто відгукується на мої прохання, тому збираємо звідусіль. Найбільше мені запам’яталися остання посилка з Рогачева, де дітки разом з волонтерами сформували для солдатів спеціальні подаруночки. У них входило все необхідне: і цукерки, і кава, і дитячі малюночки тощо. Виглядало це все дуже креативно та мило. Окрім посилок з необхідними речами, робили також міні-печі, до яких кладеться сухий спирт. Раніше я сам робив такі печі, а зараз став залучати і діток. Я виробляв заготовки, а дітвора вже їх складала. Мабуть, і надихає саме те, що не всі люди зневірилися і дехто все-таки допомагає. Приємно спостерігати, як у маленьких діток проявляється патріотичний дух. Вони теж хочуть допомогти: збирають кришечки для протезів, малюють – це дуже мило. 

  – Ви казали, що майже весь вільний час присвячений збору посилок, та все ж, що чи хто не дає вам потонути у вирі волонтерських буднів?

  – Хокей – моє найбільше захоплення, я колись був кандидатом в майстри спорту з хокею. Просто обожнюю цю гру. Дуже хочу, щоб нарешті у нас були всі умови для гравців, щоб побудували арену. До речі, для цього вже зроблені перші кроки. Узагалі спорт – це моє улюблене заняття. Колись я проїхав майже всю Україну на велосипеді та побував навіть за кордоном.

  Також я дуже люблю будівництво, відчуваю себе в ньому як риба у воді. Мрію все ж колись знайти час та гроші, щоб відремонтувати старий будинок матері.
Ну і, звичайно, мої внучки, їх у мене дві. Я готовий з ним проводити весь час!

  – У вас усе так організовано та впорядковано, як ви дізнаєтесь, що саме потрібно військовим? Куди поїдете наступного разу?

  – Ми запитуємо у них, коли приїжджаємо. Та й узагалі помітно, чого їм не вистачає. Іноді хлопці кажуть одразу про свої потреби, що добре, адже нам не потрібно здогадуватись. Головне – ми бачимо мету, а далі намагаємось чи кошти зібрати, чи знайти все необхідне. Наступного разу поїдемо до військових, які заходять на нове місце дислокації, а в такому разі потрібно все: від цвяхів та дощок до обладнання.

  Ми нещодавно випадково познайомилися з розвідниками, знайомство було випадкове, ми побачились там в «сірій зоні». І ось зараз спілкуємося з ними, вони настільки щирі та хороші, що вже готуємо їм подаруночок. Хлопці зізналися, що їм дуже потрібні берці, тому шукаємо потрібні розміри.

  Я намагаюся готуватися до всього завчасно, адже допомога має бути корисною і потрібною. А найбільше, мабуть, приємно – бачити вдячність за те, що ти робиш. Хлопці так щиро радіють, що аж самому на душі стає тепліше.

  – Чого б вам зараз найбільше хотілося б?

  – Звісно, що найбільше хочеться миру й того омріяного кращого життя. Ці чотири роки я присвятив не собі, я ніде не працював, нічого не заробив, тільки витратив. І що найбільше бентежить, що ця моя робота, здавалося б недаремна і корисна, ніяк не позначиться на моєму майбутньому, адже наша держава про це не потурбувалася. Це – неприємно, тож хочу, щоб у цьому плані все ж змінилась наша країна. Зараз найголовніше, щоб змінилось ставлення людей до всього, бо вони стали дещо пасивними, це лякає. Ну і, звісно, найбільше моє бажання, щоб нарешті всі наші воїни повернулися додому, до рідних та близьких.

  Усе, про що Ігор щиро хоче нагадати всім, це те, що ми маємо завдячувати своїм життям хлопцям, які саме тоді, коли ми спимо в теплих ліжечках, можливо, лежать на сирій і холодній землі. І ви можете допомогти їм: чи гривнею, чи їжею, чи теплим одягом. Вони оцінять будь-яку допомогу. Номер картки для переказу коштів – 5168 7420 1332 8806, Приватбанк.

Джерело: novograd.city

Новини Житомира

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top