Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

  Досить, часто в практиці є ситуація коли юридична чи фізична особа набула право власності чи користування на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці,  не поспішає оформлювати речове право на земельну ділянку на який перебуває це майно.

  Свідомо чи ні відповідні контролюючи та адмініструючи державні органи це питання чомусь замовчують.

  А тому, вирішив написати путівник селищним головам, як стягувати суми недоотриманої орендної плати. Питання пропоную дослідити на конкретному прикладі: 

 Так в 2017 році відбулося передача бюджетоутворюючого підприємства  Головинської громади - ЦМК колишнього Державного Підприємства «Головинський кар’єр» на баланс ДП «Головинський кар’єр» Будівлі та споруди ЦМК колишнього ДП «Головинський кар’єр»  зокрема розташовані на земельних ділянках площею понад 100 га .

  У частинах 1,2 ст. 120 ЗК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці переходить право  користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

  Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди, унормовують положення статті 377 ЦК України. Згідно зі ст. 7 Закону України «Про оренду землі», до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

 Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що  з моменту виникнення права користування на  нерухоме майно у відповідача виникає обов’язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нерухомим майном.

  У даному прикладі ДП «Головинський кар’єр» набувши право власності на об’єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці, протягом 2017 року належним чином не оформив правовідносин, щодо користування земельною ділянкою.

  Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

  Плата за землю є складовою частиною податку на майно, який, у свою чергу, належить до місцевих податків (п.п. 10.1.1, п.п.265.1.3 Податкового кодексу, далі – ПК України). Плата за землю складається із земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (далі – орендна плата).

  Згідно п.п. 269.1.2. ст. 269 ПК України платниками земельного податку є землекористувачі. Статтею 14 ПК України визначені зокрема поняття: землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди; плата за землю – це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

  Отже, підприємство використовує земельну ділянку, що розташована в межах Головинської селищної Ради, без укладення відповідного договору оренди, що призводить до  позбавлення селищної ради можливості отримати дохід у розмірі орендної плати, від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим їй завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

  Стаття 1212 ЦК досить широко визначає підстави виникнення зобов’язань у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

  Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

  За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 ЦК України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

  Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов’язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат – він зобов’язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов’язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди  за пунктом 4 частини третьої статті 1212 ЦК вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

  Отже  якщо «фактичний орендар земельної ділянки» не вчинив дій спрямованих на оформлення права власності або права на землекористування вказаною ділянкою він не є суб’єктом плати за землю у формі земельного податку. Відповідно, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (статтті 14.1.72, 14.1.73 ПК України).

  Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов’язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов’язку відповідач не виконав, а отже без законних підстав зберігав у себе майно – кошти за оренду землі. Вказані кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі статей 1212–1214 ЦК України.

  Вище наведена правова позиція у застосуванні норм матеріального права, щодо правомірності задоволення позовних вимог «про стягнення суми несплаченої орендної плати внаслідок використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів» знайшла своє відображення в Постанові Верховного суду України від 12.04.2017р. по справі №922/207/15. 

 Розмір безпідставно збережених коштів було в моєму прикладі розраховував, як розмір плати за земельну ділянку у формі орендної плати за землю, який нараховано  на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

 P.S. В моєму прикладі орган, що здійснює адміністрування плати за землю, а саме відповідний підрозділ Державної фіскальної служби України відсторонився від виконання властивих йому функцій. А місцевий орган прокуратури на звернення селищного голови, щодо представництва інтересів громади у суді, відмовчався.  Про що, з годом їх керівництво буде поставлено до відома.

  Підведемо підсумки місцеві фіскальні органи не здійснюють належного контролю за вчасним надходженням до бюджету селищної ради земельного податку, органи прокуратури не вживають дієвих представницьких заходів і тим самим фактично саботують програму Президента України по утворенню самодостатніх територіальних громад.

  З огляду, на принципову позицію керівника Черняхівської БАТЬКІВЩИНИ Олександра Свірчевського та Головинського селищного голови Івана Гетманенко в питанні наповнення місцевого бюджету вирішив знайти час на безоплатне представництво їх інтересів в цьому болючому питанні .

  Громади повинні бути заможні та самодостатні. 

Партнер АО «АСПЕКТ», Адвокат Андрій Евін