В першу чергу його зацікавив той факт, що городище, площа якого була трохи більшою 0,3 га, майже по центру перерізане траншеєю шириною 5 – 7 і глибиною 2,5 – 3 м. Траншея проходить майже точно по лінії захід-схід, поділяючи, таким чином, майданчик на дві рівновеликі частини – північну та південну. Потужний шар материкової глини, що перекриває давньоруський та пізньосередньовічний горизонти, вказує на його відносно нещодавнє походження. Найімовірніше, це викид з траншеї, що перерізає городище навпіл. Хто це зробив і з якою метою, відповіді ми поки що не маємо, - пише history-malyn.in.ua.

  Основні розкопки Б.Звіздецький провів у південній прирічній частині. Тут закладено розкоп розмірами 4 х 10 м, орієнтований довгою віссю по лінії північ — південь. У північній частині розкопу на глибині 1,2 – 1,4 м більшість становили фрагменти слов’янських ліпних та ранньокружальних посудин, і лише біля самого дна, на глибині 1,4 – 1,7 м, — давньоруського часу. Тут знайдено кілька фрагментів скляних браслетів і типовий монгольський наконечник стріли — зрізень у вигляді вузької витягнутої лопаточки з тупокутним вістрям. Ці речі надійно датують найглибший культурний пласт Малинського городища часом не пізніше середини XIII ст.

  При розчистці ділянки темного гумусу на глибині 1 м виявлено залишки дуже погано збереженої масивної печі. Безпосередньо до неї примикала овальна у плані припічна яма-заглиблення з похилим дном, опущена в материк на 0,5 м нижче основи печі. У заповненні припічної ями знайдено численні фрагменти давньоруської кераміки XII -XIII ст., прясло з рожевого овруцького пірофіліту, а також велику кількість залізних шлаків. Ідентичні знахідки трапилися при виборці заповнення темного гумусу навколо печі. Отже, досліджений об’єкт можна інтерпретувати як залишки залізоплавильної майстерні. Природно, через незначні розміри шурфу об’єкт не увійшов до нього повністю, тому важко говорити про його первісні розміри. Можливо, північно- східна частина майстерні знищена колодязем, який примикав майже впритул до шурфу; південна частина підмита й впала до Ірші. Подібні виробничі комплекси відомі на городищах літописного Городеська на р. Тетерів у районі сучасного м. Коростишева.

  Для успішного функціонування городище мало мати біля себе чималий посад. Частково на його сліди натрапив Б.Звіздецький. Пізніше в 2006 р. О. Тарабукін обстежив відслонення культурного шару напроти городища. Дослідник інтерпретував отримані матеріали, які були також синхронні виявленим на городищі як окреме місцезнаходження, пов`язане із окремим поселенням, чи можливо з посадом городища. В ході обстежень 2015 р. проведених Житомирською археологічною експедицією, встановлено, що матеріали, які синхронні виявленим на городищі під час розкопок Б.А.Звіздецького в 1987 р. і представлені знахідками VIII-IX ст., давньоруським часом та пізнім середньовіччям розповсюджуються на всій доступній для обстеження території від Малинської загальноосвітньої школи № 6 до профтехліцею. Однак розміри посаду і час його функціонування ще не визначені. Ми маємо надію, що робота Житомирської археологічної в 2016 році дасть можливість розкрити деякі з таємниць, які приховує від нас Малинське городище.