Такі цифри на своїй сторінці у Фейсбук оприлюднила Юлія Петрова, котра працює в Житомирській міській раді. Її допис спонукав нас задуматися над важливими речами, зокрема й над тим, як владні структури розподіляють пріоритети, виділяючи фінансування.     

   Ось що конкретно написала Юлія в своїй публікації:

  «Про пріоритети.
  На утримання кладовищ у 2018 році виділили 11,5 млн грн, на заходи з молодіжної та сімейної політики — 1,2 млн грн.

  На мою думку, при таких розкладах відмовлятися від допомоги потужної міжнародної організації, яка готова безкоштовно займатися з молоддю, дурня.

  Але рішення за депутатами.

  Підписати петицію можна тут:
 http://petitions.zt-rada.gov.ua/list/view/1001
  Взяти участь в опитуванні тут:
 http://zt-rada.gov.ua/?3398%5B0%5D=3428
 #підтримуюПЛАСТ
 Дізнатися більше про житомирський ПЛАСТ тут:
 https://m.facebook.com/plastzt/

  P.S.
  Мертвих треба шанувати, да. Щоправда, я не зовсім розумію, на що йдуть ці 11,5 лямів, якщо родичам покійника доводиться за все платити з власної кишені. А ще #язакрематорій».

  Ось що думають з цього приводу інші користувачі Фейсбук:

  Варто зауважити також, що на сайті електронних петицій до Житомирської міської ради нещодавно з'явилося звернення з проханням про утворення Пластового молодіжного центру Житомирської міської ради. Саме про цей пласт і йшлося в дописі. Вся справа в тому, що все, що потрібно, це просто офіційно утворити цей молодіжний центр. Він навіть не потребуватиме якихось вкладень, оскільки є організації, зокрема, й іноземні, які будуть підтримувати пласт.

  Крізь призму фактів та наведених х вище цифр дійсно виникає питання: як може витрачатися настільки багато коштів на утримання житомирських кладовищ у той час, коли заходи молодіжної та сімейної політики фінансуються значно гірше. На це питання можуть дати відповіді лише можновладці та владні структури, які розпоряджаються цими фінансами. Невже, на їх думку, утримувати цвинтарі важливіше, аніж розвивати заходи, установи для молоді та ті, що пов'язані з родинною політикою? Здавалося б, питання риторичне. Але ж ні... Дивлячись на цю ситуацію, ми бачимо, що все зовсім не так. Висновки, звісно ж, кожен зробить сам. Але факт залишається фактом...