Про ситуацію розповіла мама дівчинки, Ірина,  на своїй сторінці у Фейсбук:   

   «ДОСТАЛИ СОБАКИ! Я не знаю, сколько это может продолжаться! По словам соседки, "не стоит хоть на минуту оставлять ребёнка". О чем вы?! Значит, спящие в песочнице бездомные собаки (в которой после, кстати, играют дети) — это абсолютно нормально. То, что ты оставил ребёнка играющим во дворе - сам виноват. В чем сыр-бор, спросите. На моего ребенка просто так напала собака. Вот да. Просто так (по словам очевидцев). Думаю, мою злость и стресс ребенка описывать не надо. Прошу помощи Сергей Сухомлин Наталія Чиж Ігор Гундич, а также всех моих любимых и знакомых журналистов. Надо, ребята, что-то делать! Иначе я буду принимать крайние меры! Либо долой собак — либо я их долой. Правда, достало. А меня поддержит не одна мама, у нас их много!».

   На жаль, подібні випадки (напад безпритульних тварин на людей, зокрема й на маленьких дітей) не є чимось дивним, такі ситуації, як не прикро, це трапляється не рідко. Це проблема, яку дійсно варто порушувати! Не дивно, що мама дівчини звертається до владних структур, до керівництва міста, аби вони вже нарешті почали вживати якихось заходів. Адже інцидент з її донькою — неприємний дзвіночок, черговий доказ того, що проблема з безпритульними тваринами, особливо з псами, дійсно стоїть дуже гостро як в нашому місті, так і в інших населених пунктах України.

   Звісно ж, цих нещасних тварин, котрі не мають родини, а просто бродять вулицями, в підвалах, на смітниках шукають собі їжу, дуже шкода. Але ж питання в тому, що з безпритульними тваринами вже давно потрібно щось робити! І ми зараз маємо на увазі створення більшої кількості притулків для тварин, питання їх стерилізації. Ну не може бути так в цивілізованому, розвиненому, культурному суспільстві, в місті, яке всіляко намагається наблизитися до Європи і жити за європейськими стандартами, ось так просто серед білого дня нападати пес на людину, більше того, на маленьку дитину! Це дійсно кричущий випадок! Владо, пожалій і нещасних, беззахисних, безпритульних тварин, і захисти людей, своїх містян від їх іноді агресивної поведінки, нападів, укусів. Невже недостатньо аргументів, нещасних випадків, історій таких, котрі подібні на ту, про яку ми щойно розповіли, аби нарешті почати діяти? Агов, отямтеся, люди! Досить вже бути сліпими, глухими, бездіяльними до цієї проблеми. Це питання насправді актуальне і потребує якнайшвидшого втручання та вирішення. Нехай не все одразу, але поступово, з часом, можливо вирішити таку проблему. Що ж, дуже хочеться вірити в те, що людей, громадськість, зокрема й житомирян, все ж почують!