У ніч на 2 квітня в селі Сичівка, яке належить до Луківської сільської ради, у будинку 36-річної Світлани Омельчуксталася пожежа. Жінка була вдома з п'ятьма дітьми. Двоє молодших синів — 3-річний Ярослав і Микола, 18 місяців, — загинули. Старші діти 16-річна Діана, 10-річний Дмитро та Вадим, 6 років, із матір'ю встигли врятуватися.

  — Свєта з трьома дітьми прибігла до нас посеред ночі. Старша дівчинка була замотана в одіяло. Решта — голі та босі. Усі чорні, у диму. Двойко менших хлопчиків лишались у будинку. Збудила чоловіка, щоб врятував їх. Та допомогти не вдалося, полум'я вже охопило веранду, — згадує 47-річна Валентина, мешкає навпроти. — Викликали пожежників. Свєта не плакала, не рвала на собі коси. Сиділа і дивилася, як догорає її будинок.

  Світлана Омельчук жила в батьківській хаті з третім чоловіком 41-річним Віталієм Розбицьким. Він працює робочим у кар'єрі. Тієї ночі був на чергуванні. У пожежі загинули спільні сини подружжя. Троє старших дітей — від попередніх шлюбів жінки. Ще один син проживає з першим чоловіком.

  — Дим почули старші діти. Вибили вікно руками і вилізли на вулицю. Разом із ними й Свєта, — додає Валентина.

  Пожежа сталася через замикання електропроводки, за попередньою версією рятувальників.

  — Свєта з чоловіком — курящі. Того вечора в них гості були. Може, хто не погасив цигарку, воно тліло-тліло, поки й зайнялося, — припускає місцевий. Імені просить не вказувати. — Коли загорілося, жінка з дітьми вже лягли спати. Наймолодший Миколка був із мамою в одному ліжку. Чому Свєта його не викинула з вікна — зрозуміти не можу.

  Сільська рада придбала родині інший будинок у тому ж селі.

  — Через два дні після пожежі вручили їм ключі від хати, — говорить Іван Венглівський. — Усім помалу забезпечуємо, бо в них не лишилося навіть кружки та ложки. Одяг, взуття, харчі помагають купувати небайдужі люди. Відновлюємо документи. Світлані зробили довідку для поновлення паспорта. Вручимо в день її народження — 19 квітня.