Це  – «закриті адміністративно-територіальні утворення», в яких розміщувалися військові об’єкти або надсекретні промислові підприємства. Такі таємні міста розкидані на просторах колишнього Радянського Союзу. Є вони і в Україні – щоправда, гриф секретності з них давно знято.

  МАКАРІВ-1
 Маленьке військове містечко посеред лісів Житомирської області побудували в 1965 році за особистим розпорядженням тодішнього керівника СРСР Леоніда Брежнєва. Тут обслуговували ядерні боєголовки, які звозили на огляд з усього Союзу.

  У місті жили військові з дружинами і дітьми, а також обслуговуючий персонал і працівники заводу залізобетонних конструкцій з сім’ями. Всі вони давали підписку про нерозголошення державної таємниці, а в їхніх паспортах стояла прописка «Києво-Святошинський район». Стороннім потрапити в Макарів-1 було дуже складно – заявку потрібно було подавати за місяць до поїздки. Місто безпосередньо підпорядковувалося Москві. Навіть місцева школа офіційно «розташовувалася» в столиці СРСР.

  Макарів-1 повністю розсекретили і нанесли на карту тільки в 2012 році. Разом зі статусом селища міського типу він отримав і нове ім’я – Городок.

  ЧОРНОБИЛЬ-2
 Про Чорнобиль знають, напевно, всі. Але в Україні було ще одне містечко з такою ж назвою – Чорнобиль-2. Воно з’явилося неподалік від свого більш відомого тезки в 1982 році. Тут спорудили знаменитий об’єкт «Дуга» – радіолокаційну станцію, яка повинна була фіксувати пуски міжконтинентальних балістичних ракет. Біля радара побудували селище, в якому жили військові та їхні сім’ї.

  Край існуванню Чорнобиля-2 поклала катастрофа на ЧАЕС. Устаткування радіолокаційної станції демонтували, а військових зняли з бойового чергування. Зараз у спорожнілому місті зрідка бувають хіба що туристи-екстремали і любителі гострих відчуттів.

  ЛЮБЕЧ-1
  На цивільних картах на місці невеликого містечка Любеч-1 в Чернігівській області була позначена база відпочинку. Але насправді тут розташовувався гарнізон, який обслуговував одну з передавальних антен комплексу «Дуга». У радянські часи військові вважали за щастя потрапити в цей гарнізон. Ціни тут були нижчі, ніж у цілому в Союзі, а в універсамі можна було купити товари, які в інших містах вважалися дефіцитом.

  Після аварії в Чорнобилі радіолокаційний пункт закрили, а більшість жителів розселили по інших містах. А те, що залишилося від майна гарнізону, передали Державній міграційній службі. Тепер тут розташовується «пункт тимчасового перебування іноземців або осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні».

   ЖОВТІ ВОДИ
  Це місто в Дніпропетровській області не мало військового значення. Проте його теж не було на картах. Все тому, що Жовті Води були (і залишаються) центром видобутку і переробки уранової руди. Місцевий Східний гірничо-збагачувальний комбінат – найбільший виробник природного урану в Європі – з міркувань секретності значився «заводом фосфатних добрив». Тривалий час місто не мало навіть поштового індексу, а для зустрічей з родичами його жителям доводилося виїжджати в Дніпропетровськ.

  ЖИТОМИР-21
  Сьогодні це частина села Висока Піч під Житомиром, з населенням 2,2 тисячі чоловік, двома школами, сільською амбулаторією та навіть власним футбольним клубом. Але в радянські часи тут розташовувалася військова частина, озброєна стратегічною зброєю – балістичними ракетами середньої дальності. Тоді містечко називалося Житомир-21 і було суворо засекреченим.

  КІРОВОГРАД-25
  Містечко Кіровоград-25 з’явилося в лісах Кіровоградської області в 1960-х роках. Тут розташовувалася військова частина №14427, яка, за офіційним формулюванням, «виконувала завдання з ядерно-технічного забезпечення Збройних сил СРСР». Простіше кажучи, тут зберігалася частина ядерного запасу країни.

  Після того як Україна відмовилася від ядерної зброї, секретність втратила сенс. Проте, тільки у 2008 році Кіровоград-25 остаточно розсекретили, перетворили в селище міського типу і перейменували в Лісове.

  ІВАНО-ФРАНКІВСЬК-16
  У 1949 році жителів села Луг в Івано-Франківській області змусили залишити свої будинки і розселили по інших населених пунктах. В їх помешкання вселилися військові, а село отримало нове ім’я – Івано-Франківськ-16. Тепер воно стало однією з баз зберігання ядерних боєприпасів.

  Містечко відгородилося від решти світу двома рядами колючого дроту. А його жителі офіційно були прописані в обласному центрі. Проте життя тут була досить непоганим. У шести магазинах можна було без проблем придбати каву, осетрову ікру і апельсини, працював пивний бар (щоправда, за часів горбачовського «сухого закону» його переобладнали в молочне кафе), а в Будинку офіцерів були дискотека і відеосалон.

  Після того як Україна стала незалежною, Івано-Франківськ-16 «приєднали» до сусіднього селища Делятин.

Джерело: uk.etcetera.media