На сторінці спільноти Управління охорони здоров'я Житомирської ОДА у Фейсбук.  

  Лікар акушер-гінеколог Мірдза Арнольдівна Приходько - знана і шанована людина не лише у місті Малині, а й рідному районі, де не одне покоління своїх земляків вона знає від самого народження. На тверде переконання колег-медиків та пацієнтів вона являє собою справжній символ відданості справі та уособлює найкращі риси найгуманнішої професії лікаря.

    У це навіть важко повірити, але незважаючи на поважний вік, вона й досі на посту. Минулого року лікарка відсвяткувала 95-річний ювілей та 70 років своєї професійної діяльності у Малинській лікарні, яка розпочалася у вересні 1947 року…

   Такому незвичному імені, що означає «сяюча», завдячує латвійському корінню. Втім народилася вона у Харкові. Невдовзі родина переїхала до Києва, та роки репресій внесли свої жахливі корективи. Батька за сфабрикованими звинуваченнями у 1937 році арештували, матір, як дружину «ворога народу», вислали до Казахстану, а дітей відправили до дитячого розподільника, що був у Пущі-Водиці. Потім був дитячий будинок та Полтавський прядильно-ткацький комбінат, куди вона потрапила на роботу разом з красенем Юрою Приходьком. Підлітків об’єднали не лише поневіряння та лиха доля дітей «ворогів народу», а й юнацька закоханість та щирість, які вони пронесли через усе життя. Та у той час про це ніхто не думав. Вони разом працювали, вчилися у вечірній школі та на робфаці Київського політехнічного інституту. Але закоханим студентам довелося надовго розлучитися…. Спочатку через туберкульоз, на який захворіла Мірдза Арнольдівна. Їй, вкрай виснаженій, врешті-решт дозволили виїхати до матері у Казахстан, аби полікуватися кумисом, там її і застала війна…

   З 1942 року вона навчається на лікувальному факультеті Чкаловського медичного інституту, який у той час був філіалом Харківського медінституту. Аби не померти з голоду, по півдоби підробляла на військовому заводі, санстанції, здавала кров, працювала також у дитячому садочку, де грала дітям на фортепіано. До речі, цю любов до музики вона пронесла через усе життя. І це не просто слова, адже за кожні 300 грамів зданої нею крові вона отримувала пряники, які потім вимінювала на білети до театру.

   Молоді люди навіть під час війни продовжували листуватися, та знову зустрітися їм вдалося вже після війни та закінчення навчання у медінституті. Мірдза Арнольдівна мала їхати за розподілом далеко, аж на Урал, у Мідногорськ, але Юрій Миколайович вмовив її приїхати до Києва погостювати, потім відвіз до Малина, де він на той час жив і працював. Сам Юрій Миколайович переїхав жити до Малина на запрошення свого командира полку, в якому він служив під час війни. Тож за час відпустки коханої через своїх друзів та поважних колег звернувся з проханням до заступника Міністра охорони здоров’я України, аби його нареченій змінили місце призначення роботи на Малин, де, до речі, на той час не було фахівців такого профілю. Так саме на Малинщині Мірдза Арнольдівна та Юрій Миколайович розпочали свій професійний шлях та сімейне життя. Молоді люди побралися та у щасливому шлюбі у них народилося трійко дітей: двоє синочків-близнюків Сергій та Володимир та донечка Аліна. Юрій Миколайович, юрист за фахом, здобув другу вищу освіту, оскільки був направлений на роботу у переробну галузь. Він працював головним інженером та директором паперової фабрики і дуже багато зробив для міста та малинчан. Його іменем названа одна з вулиць райцентру.

   А вона - з нуля розпочинала створювати у районі акушерсько-гінекологічну службу і була єдиним лікарем акушер-гінекологом. Всього ж після війни у Малині працювало лише 9 лікарів. У лікарні для породіль було виділено одне ліжко, а у селах пологи приймали у медичних пунктах. Зараз навіть важко собі уявити, скільки ж довелося об’їздити доріг лікарці та прийняти пологів… А це по усьому району до тисячі пологів щороку. Зрозуміло, що доводилось робити й операції та водночас рятувати два життя – матері та дитини. А завдяки відповідальності і наполегливості вдалося добитися, щоб у лікарні вже було виділено для породіль 4 ліжка, потім 8, а згодом вже з’явилося ціле відділення, а також відкрити в районі 13 колгоспних пологових будинків. Впродовж 50 Мірдза Арнольдівна очолювала акушерсько-гінекологічну службу району.

   Без перебільшення можна стверджувати, що Мірдза Арнольдівна Приходько чи не єдина нині працююча лікар акушер-гінеколог з більш ніж 70-річним стажем роботи! Наразі вона продовжує працювати лікарем акушером-гінекологом у рідній лікарні, у кабінеті відповідального батьківства жіночої консультації.

   Тож не одне покоління малинчан з’явилося на світ завдяки Мірдзі Арнольдівні. Їй так і кажуть: «А я Вас знаю! Ви приймали пологи ще у моєї бабусі, а потім і моєї мами. Вони мені про Вас розповідали! Вся наша родина дякує Вам, лікарю!!!» А ще під час відвертих розмов з поважною лікаркою дівчата та майбутні матусі цікавляться у неї тим заповітним секретом елегантності та довголіття. Та, за словами Мірдзи Арнольдівни, яка завжди була і є гарною, вишуканою та аристократичною, увесь її секрет - у любові до життя. У любові насамперед до себе як до жінки, як до особистості. Та, безумовно, у повазі до людей, самореалізації у професії, у родині та материнстві.

    Вона отримала звання «Почесний громадянин міста Малина», яке їй присвоєно 12 червня 2008 року за вагомий особистий внесок у розвиток медичної сфери м. Малина, багаторічну сумлінну працю, сумлінне виконання професійних обов’язків.

Прес-центр УОЗ