Як виявляється, вся ця «бюрократична машина» може не лише добряче посувати нерви, а й навіть «попахувати» порушенням закону. Ми переконалися в цьому, коли до нашої редакції звернулися читачі і розповіли історію, про яку точно не можна мовчати. Про неї нам повідомила Олена Войціцька, котра саме намагалася отримати просту довідку, за яку, за словами цієї жінки, в неї вимагали... 1000 гривень. але про все по порядку.    

   «Розповім про ситуацію, яка нині склалася. Для початку зазначу, що є таке  підприємство в Андрушівському районі під назвою “Івницький завод залізобетонних виробів”. Свого часу працівникам були видані житлові квартири від цього підприємства.  

   На жаль, мій тато, котрий свого часу працював на заводі і теж отримав житло, помер. Так сталося, що документів на квартиру не було, а її потрібно переоформити та вступити у спадщину. Ми з ріднею вирішили звернутися до сільської ради, зокрема й до секретаря сільради. Там мені дали телефон керівництва цього залізобетонного заводу, аби в нього можна було взяти довідку про те, що квартира знаходиться на балансі цього підприємства, але не є службовою. І вже взявши цей документ, аби він був у нас на руках, ми планувати перейти до подальшого оформлення вже інших документів. Зауважу, що в квартирі приписані троє людей: я, моя мама та молодший брат.  

  Власне, ми й звернулися до керівництва цього заводу, аби взяти необхідний документ, звичайну довідку. Натомість представник цього підприємства написав, що мені потрібен один документ, а зателефонувавши до секретаря, у відповідь я почула, що нам треба готувати вже зовсім інший документ. Ми самі надрукували його, бо в керівника, який мав поставити печать і підпис, за його словами, не було такої можливості. З готовою, роздрукованою довідкою ми приїхали до нього, аби він все ж поставив печать та підписав нам довідку. Зробивши це, чоловік сказав нам наступне: “Давайте мені 1000 гривень, або ж я просто не віддам вам документ”. Ми одразу ж викликали поліцію, аби зафіксувати факт вимагання грошей, а також відмову видавати нам на руки довідку, якщо ми не заплатимо. Звісно ж, ми не збиралися давати за документ 1000 гривень. Коли приїхали правоохоронці, цей чоловік написав пояснювальну, де зазначив, що зовсім не є директором заводу, немає жодних печаток, повноважень і взагалі не має до підприємства якогось стосунку.

    У свою чергу ми записали на диктофон, коли той чоловік вимагав від нас гроші за довідку. До речі, з приводу печатки. Вона в нього все ж є, принаймні якась пробна, оскільки на моєму папері зберігся саме цей штамп. Отже, печать все ж знаходилася в цієї людини, і свідченням того є збережений штамп на папері. До речі, перед працівниками правоохоронних органів, вони це бачили, він сказав, що нам потрібно звертатися вже до іншої особи, назвавши конкретне ім'я, прізвище та адресу на вулиці Промисловій», — зазначила Олена Войціцька, донька померлого Віктора Войціцького, квартиру котрого родина нині й хоче переоформити.

   Кореспондент нашого сайту особисто був присутній, поїхав разом з героями нашого матеріалу за адресою по вулиці Промислова, але людина, до котрої їх направили, також виявилася некомпетентною у цьому питанні і зовсім немає повноважень видавати довідки, подібні до тієї, котра повинна допомогти в переоформленні житла і в подальшому вступити у спадщину. Після відвідин цієї адреси, Олені порадили звернутися до бухгалтера Івницького заводу, підприємства, що й фігурує в цій історії.

   Всі події, описані нами,  розгорнулися у понеділок, 18 червня. Упродовж дня тривала ця історія з вимаганням грошей, яке мало місце за словами Олени, яка й розповіла нам всю цю історію. Але жодних результатів наразі ще немає. Ситуація, очевидно, матиме продовження, оскільки родина Войціцьких має намір звертатися до вищих, серйозних, компетентних  інстанцій і органів, аби довести все до кінця і з тією метою, щоб восторжествували правда, закон і справедливість.

   На жаль, нам не вдалося поспілкуватися з тією людиною, яка мала видати цю сумнозвісну довідку, оскільки на момент приїзду кореспондента нашого сайту на місце події, пана вже не було на місці, і він, давши розписку та поспілкувавшись з правоохоронцями, пішов. Отож, ми розповіли та подали цю історію виключно такою, якою нам її переповіли герої цієї невеселої, малоприємної події. Як далі в цій ситуації все розвиватиметься — невідомо. Це покаже час. Власне, він все розставить все на свої місця, а також в майбутньому покаже, де ж все ж та правда, закон, справедливість, а також дасть відповідь на питання: хто винен, хто і яке покарання, яку відповідальність має понести за свої дії та вчинки. а також те, чи не вперше був подібний інцидент з вимаганням грошей цією особою, подібний до того, про котрий нам розповіли герої нашого матеріалу. Ми ж лише розповіли про те, що сталося, а далі вже з цією історією розбиратимуться компетентні органи, установи та відомства. Можливо, навіть такі, як СБУ та прокуратура. І, знову ж таки, ми зовсім не вправі когось засуджувати, комусь читати моралі та вчити, як вірно жити. Це просто чергова історія із життя, яку переповіли і яка, швидше за все, матиме продовження. Прикро лише, що таких ситуацій зовсім не меншає, швидше навіть навпаки...