Лікар, що рятував «кіборгів»

На цій страшній війні військовий лікар із Житомира Сергій Архангельський зустрівся з унікальними, без перебільшення, людьми. Із багатьма з них — саме в ДАПі.

 

  Під час першої ротації начальника медпункту 2-го батальйону 95-ї бригади майора медичної служби Сергія Архангельського із позивним «Наркоз» у ДАП граната впала просто під ноги одному з бійців-десантників. Солдат миттєво нахилився, щоб підняти і відкинути її. Тієї ж миті пролунав вибух…

  Боєць отримав важкі осколкові поранення. Йому відірвало кисть лівої руки, пошкодило око. Права рука трималась на залишках шкіри та м’язів біля ліктя. За мить Сергій та інший медик із 79-ї вже надавали пораненому допомогу. Сильна кровотеча, больовий шок… Лікарі зупинили кровотечу, перев’язали бійця та підготували до евакуації. Дорогою до БТРа по медиках ударив ворожий кулемет, кулі просвистіли над головами. Далі довелося повзти під вогнем. На БТРі евакуювали важкопораненого до селища Піски. Після численних операцій боєць таки повернувся додому живим.

  До війни Сергій Архангельський понад 20 років пропрацював лікарем-анестезіологом в одній із районних лікарень Житомирщини. Починав після медичного училища у швидкій допомозі, по закінченні Вінницького медінституту — в реанімаційному відділенні дитячої лікарні.

  З важкими бойовими пораненнями Сергій стикнувся ще до війни. Як активний та патріотично налаштований громадянин 24 листопада 2013 року після чергування приїхав на Майдан та там і залишився. Під час протестної акції й зустрівся з людьми, які ризикували своїм життям заради майбутнього країни.

  Як тільки «зелені чоловічки» вдерлися в Крим, Сергій Архангельський пішов до військкомату. І з 11 березня 2014-го розпочався зовсім інший етап його життя — він став військовим медиком.

  — Не міг залишатися вдома, я ж лікар. Дружина теж медик, спочатку плакала, але, знаючи мій характер, заспокоїлась і благословила мене. Лише попросила телефонувати за кожної нагоди, — говорить Сергій.

  Його призначили начальником медпункту батальйону. Після короткої підготовки підрозділ відбув спочатку на Широкий Лан, а звідти десантники колоною вирушили на Схід країни.

  Місцеві мешканці в районі Добропілля не досить люб’язно зустріли десантників. Уночі 22 квітня в бік десантників полетіли перші кулеметні черги. А згодом група молодиків на мотоциклах намагалася проскочити через територію, яку контролювали десантники, та не вдалося. Один з провокаторів отримав поранення, «Наркоз» надав йому медичну допомогу та доправив до лікарні. Решту передали СБУ.

  Батальйон займався супроводом колон та забезпеченням доставки провізії, води, боєприпасів для бійців підрозділів бригади. Медики брали участь у кожному завданні.

  — На цій страшній війні я зустрівся з унікальними, без перебільшення, людьми. Із багатьма з них — саме в ДАПі, — розповідає Сергій.

  На початку жовтня 2014 року Сергій після коротенької відпустки прибув у Піски, а згодом відправився надавати меддопомогу захисникам аеропорту.

  — Бійців із легкими пораненнями ми намагалися залишати в терміналі, — пригадує ті події «Наркоз», — адже дорога в Піски була справжньою дорогою життя. Кожний транспорт, що рухався по ній, піддавався жорсткому обстрілу ворожої артилерії. Найважче було втрачати бойових побратимів. Нещодавно ти з ним розмовляв, ділився планами-мріями, розглядав фото дітей у телефоні, а за кілька годин він загинув у бою.

  Наступна двотижнева ротація в ДАП відбулася в листопаді. Тоді там майже все вже було зруйноване — і стіни, і перекриття. Підрозділ житомирських десантників проривався в аеропорт з боєм та під обстрілами.

  До кінця життя лікар пам’ятатиме відчайдушну відвагу захисників аеропорту. Це механіки-водії БТРів та БМП, що проривались під обстрілами для евакуації поранених. І екіпаж танка, що, ризикуючи собою, виїхав на злітну смугу летовища і влучним вогнем змусив замовкнути ворожу артилерію. І добровольців із «Правого сектору», що 35 діб беззмінно обороняли старий термінал аеропорту…

  Відслуживши рік, «Наркоз» звільнився з війська. А вже за місяць, попри пропозицію стати головним лікарем районної лікарні, повернувся в армію.

  — Це вже на все життя. Неодноразово помічав, що мені комфортніше з тими людьми, що носять форму і мають бойовий досвід. Можливо, я змінився, чи війна так вплинула, — посміхаючись у сиві вуса, пояснив Сергій.

  Наразі Сергій Архангельський проходить службу у Навчальному центрі ДШВ на посаді начальника медичного пункту. Окрім основних службових обов’язків, активно вчить курсантів тактичної медицини. І сам продовжує навчатися — нещодавно повернувся з Естонії, де пройшов чергові курси з тактичної медицини за програмою НАТО.

  За особисту мужність та героїзм Указом Президента України майор медичної служби Сергій Архангельський нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Та найвищою нагородою для себе військовий лікар вважає відзнаку «Народний Герой України», яку отримав за врятовані життя захисників України.

Сергій ЖМУРКО, «Народна армія»

 
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework