НЕДВИЖИМОСТЬ ЖИТОМИРА

Горбулів і легендарна поліська отаманка Маруся

Горбулів і легендарна поліська отаманка Маруся

 Село Горбулів є батьківщиною та центральним штабом найлегендарнішого командира поліських загонів часів українсько-радянської війни 1917-1921 рр. на ім'я Олександра (Маруся) Соколовська, що народилася тут 14 грудня 1902 р. в родині православного священика.У віці 16 років юна гімназистка приймає на древлянській Дівич-горі стародавню посвяту воїна й очолює тисячний повстанський загін Соколовських.

  Назва села Горбулів ("горб у ліво") походить, за свідченнями місцевих краєзнавців, від великого горба на ім'я  Дівич-гора, що з прадавніх часів лежав по лівому боці торгового шляху з північних поліських земель крізь село Потіївка на Житомир.Заснований Горбулів був, імовірно, ще в часи древлян, значно розвинувся за Київської Русі. Близько 1151 року в Горбулеві споруджено православний монастир.

  У часи Ординської навали Горбулів було повістю зруйновано, однак після входження Полісся до складу Великого князівства Литовського  село відродилося.1746 року, за часів Речі Посполитої, в селі Горбулів збудована православна двопрестольна п'ятибанна церква Св. Покрови, що збереглася до сьогодні та, за словами старожилів села, досі має в своїй підлозі саморобні ковані цвяхи.Поруч із церквою височиє також красива дерев'яна дзвіниця.З тих часів зберігся у Горбулеві також і старий католицький цвинтар та збудований у 19 ст. костел Непорочного зачаття Пресвятої Діви Марії, що вирізнявся своїми великим розмірами, вишуканою архітектурою та яскравим внутрішнім розписом. Протягом усього 20 ст. горбулівський костел зазнавав руйнації й зараз через відсутність парафіян стоїть покинутим.У часи Речі Посполитої та Російської імперії Горбулів був знаний своїм  ярмарком, що аж до середини 20 ст. збирав торговців з усієї Житомирщини, Київщини, Рівненщини та навіть білоруського Полісся й Поділля.

  З 1910 року, зусиллями італійського підприємця на прізвище Ліва, в селі розпочато розробку покладів каміння лабрадориту, пам'ятники з якого експортуються до Італії. Розробка каміння триває й дотепер – у Горбулеві працює 3 кар'єри.Під час Голодомору Горбулів утратив не менше сотні мешканців, у тому числі кількадесят дітей.
У роки Другої світової війни довкола Горбулева діють кілька червоних партизанських загонів, зокрема К. Дружинського, під час взяття села Радянською армією в Горбулеві відбувається великий бій у якому було знищено близько 30 одиниць бронетехніки.

  Після війни комуністи докладають зусиль до знищення найвизначнішої пам'ятки природи цих країв – древлянської Дівич-гори, від якої на початок 21 ст. лишилися самі залишки.
Сьогодні село Горбулів є центром сільської ради, має до 1 тис. мешканців. З-поміж головних цікавинок Горбулева також пам'ятник борцям за волю України 1917-1920 рр., стародавній древлянський курган на в'їзді в село та один з останніх зі збережених на Житомирщині вітряків. Високий вітряк досі зберіг всередині свій механізм та жорна, більш-менш вцілили також і крила горбулівського вітряка.

ok04072лл81


  Найславетніші з мешканців Горбулева - родина Соколовських, псаломника церкви Св. Миколая в Горбулеві Тимофія та його дружини Явдохи – мала багато дітей і прославилася своїми героїчними справами по всій Радомишльщині.З початком війни проти більшовиків родина Соколовських також активно включається у збройну боротьбу, об'єднуючи довкола себе селян.
В січні 1919 року, під час придушення більшовицького заколоту в Коростишеві, гине наймолодший з братів Соколовських – Олекса.Батько, майже 70-річний Тимофій Соколовський очолює штаб повстанського загону Радомишльщини, бойовим командиром якого стає його син Дмитро, член Української партії соціалістів-революціонерів. До загону вступає й наймолодша донька Соколовських – гімназистка Саша, що стає його зв'язковою та веде ідеологічну роботу.

  Зазнавши кількох поразок, більшовики кидають проти загонів Соколовського два додаткові піхотні полки та кавалерію.Однак на поміч поліським повстанцям армія УНР висилає загони отамана Волинця з Поділля, які наприкінці квітня 1919 р. разом із соколовцями б'ють червоних у Горбулеві та околицях і в травні поновлюють владу УНР у Радомишлі, в червні разом із загонами Колесниченка й Палієнка – також у Звягелі, сьогоднішньому Новограді.

  Отамана Дмитра Соколовського вбивають в ніч на 8 серпня пострілом з-за вікна під час наради в рідному Горбулеві.По смерті брата на чолі повстанців стає старший брат – Василь Соколовський, який формує з загону бригаду імені Дмитра Соколовського, що в складі І-го корпусу Армії УНР бере участь у наступі на Київ.Українці розбивають більшовиків на більший частині Центрального Полісся, відновлюючи контроль над Житомиром, однак від рук зрадників гине й третій брат з родини Соколовських – Василь Соколовський.Останній з чотирьох братів – Степан – має сан священика, що не дозволяє йому воювати, й на чолі загону стає їхня сестра – юна Олександра.
Серед інших під орудою отаманки Марусі Соколовської воює й письменник Клим Поліщук, що пізніше докладно описує "граціозний образ гнучкої, золотокосої, синьоокої панни Марійки", зокрема подає й її пряму мову:

  "Життя мене змусило стати отаманшею. Нічого було робити, коли всі в один голос кричали: "Немає Соколовського, так хай Соколовська отаманствує! Інших отаманів не хочемо!.. Ви думаєте, що мені потрібна війна? Що мені у ній? Я жінка ще молода, я хочу жити, але що робити? Все, що тільки було у нас, розбито і розграбовано. Спалили навіть ту школу, де ви колись учителювали. ... Нині, як бачите, мене оберігати нікому, а навпаки... Я оберігаю... ".

  І тендітна отаманша, козачка-характерниця Маруся Соколовська справді виявилася достойною військовою керманичкою подібно до легендарної Жанни д-Арк.

  "Перед моїми очима й по сьогоднішній день стоїть постать стрункої, невеличкої ростом дівчини, що була одягнута по-мужеськи. Їздила верхи, як найкращий козак. Добре володіла рушницею. ... Як і її брати, була відважного десятка, і серед повстанців користалась авторитетом ... серед селян Маруся була легендарною особою, ... дуже часто вона рятувала селян від большевицьких продналогів", - згадував інший учасник подій Фещенко-Чопівський.

  Загони Марусі Соколовської продовжують воювати спільно з регулярними частинами УНР та галичанами з УГА по всьому Центральному Поліссі, в тому числі під час взяття Києва, а також на Поділлі, де Маруся бере участь в окружному з'їзді отаманів у Германівці.
У листопаді 1919 року війська отаманки протистоять росіянам-денікінцям під Мотовилівкою та більшовикам під Фастовом, однак невдовзі Маруся Соколовська гине - найімовірніше також від рук зрадника на прізвище Найда, хоча існують й інші свідчення, які вказують на те, що важко поранена Маруся була вивезена за Дунай.

 Тим не менше, в рідному Горбулеві новий отаман повстанців Шабатурка встановлює хреста з написом: "Тут спить донька України Марійка Соколовська, родом з села Горбулева, Радомиського повіту. Боролась за право. Загинула від руки зрадника 6 листопада 1919-го року. Прохожий, схили голову перед її завчасною могилою!".

ok0407л81

  Після падіння Радянської влади в Горбулеві були відновлені могили членів родини Соколовських та встановлено пам'ятник козакам і козачкам "соколовцям", що полягли в українсько-радянській війні 1917-1920 рр.

Джерело: polissya.eu

Новини Житомира

 

 

Последнее изменение Пятница, 06/07/2018

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

marschrut

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

BP link u

Loading...

Go to top