Влучна і зубата Василя гармата. ФОТО
Він – простий хлопчина невисокого зросту, з відкритим поглядом та щирою посмішкою. Ніколи не любить виставляти себе на показ. А ще – розважливий, сміливий, швидко приймає рішення.
І саме ці три якості дозволили снайперу 30-ї окремої механізованої бригади Василю Панченку самостійно знищити «Урал» з боєприпасами та «Камаз» з проросійськими бойовиками на Світлодарській дузі в червні 2015 року. Тільки бив по окупантах український воїн не з гвинтівки Драгунова, як годиться снайперу, а з гармати бойової машини піхоти…Про це повідомляє viysko.com.ua.
– Спостерігаю живу силу і дві коробочки. Дальність – 800… – прокричав Василь у рацію бойовим побратимам на опорний пункт. – Готуються атакувати! Де навідник? Давайте його
сюди! Сепарюги рухаються навпроти мене…
Утім відповіді не було. А кожна секунда була значущою. Боєць вирішив не чекати штатного навідника, сам заскочив у башту БМП, зняв гармату із запобіжника, прицілився та дав «коротку» чергу з п’яти осколково-фугасних запалювальних снарядів, у такий спосіб пристрілюючись. Російські «найманці» заметушилися. Такий розвиток подій заскочив їх зненацька.
– Зараз я вам покажу, кляті «недоросці»! Помщуся за всю біду, яку принесли на нашу землю, – закипала в душі Панченка злість.
Витерши піт із чола, Вася влучно почав обстрілювати недругів осколковими. За мить обрій палав. Трохи відкрив люк навідника, щоб порохові гази швидше вивітрювались, адже в голові починало паморочитися від їдкого диму. Роботу навідника він виконав на «відмінно», чим попередив потенційну атаку проросійських підрозділів. Феєрверк від палаючого з боєкомплектом «Уралу» не дав ворогу можливості дістатися до передових позицій своїх поплічників, які за допомогою «свіжого ресурсу» планували покарати українських захисників. А причиною цих планів противника став ще один подвиг нашого «скромняги».
Це було 20 травня. Розвідуючи місцевість поблизу спостережного поста під назвою «Лом», Василь виявив групу противника у складі панцерника, колісної техніки та мінометних обслуг, яка гадала, що непомітно підходить до позицій сил АТО. У світлій голові командира відділення відразу ж народився план вогневого ураження такої несподіваної цілі. Добре знайомим маршрутом він швидко повернувся з групою, доповів командиру і за його рішенням узяв на підсилення танк та БМП. За кілька хвилин двигуни бойових машин випустили чорні клуби диму в блакитне травневе небо. Виїхали на раніше визначені вогневі позиції – хлопці добре орієнтувалися на тій місцевості. Василь Панченко дивився у приціл та тримав руки на спусках «чебурашки» (армійською мовою «стабілізатор озброєння, своєрідний джойстик, за допомогою якого башта та гармата легко реагують на дії навідника у БМП-2» – Авт.). Оскільки наш снайпер точно знав, де знаходиться противник, відповідно його «беха» їхала попереду. Йшли без піхоти – дальність не дозволяла працювати зі стрілецької зброї. Зайняли вигідну для себе позицію на місцевості.
– Васьок, показуй, де там вони, – вийшов на нього по радіозв’язку танкіст.
– Зачекай хвилинку, – відповів снайпер. – А тепер дивись!
Трасуючими пострілами з гармати вказав, де знаходиться потрібна мішень. Ворог був не готовий до таких дій українських захисників. Через оптику нашим хлопцям добре було видно, як колісна техніка розлітається на друзки, а чорний дим від палаючого танка бойовиків накриває щойно облаштовані їхні позиції.
Як противник сприйняв цей бій, стало відомо з радіоперехоплення, коли той у паніці доповідав «на гору» про спалений танк, знищені міномети, «Камаз» та два бліндажі.
Розлючений невдачами ворог за кілька днів обстріляв наші позиції із САУ. Були поранені. Та й тоді Вася не втратив самоконтролю, не злякався крові та відповідальності: витягнув поранених з-під артобстрілу (хоча повною мірою усвідомлював небезпеку, на яку тоді себе наражав), після чого надав їм першу медичну допомогу та організував евакуацію. Завдяки його сміливим і впевненим діям хлопці лишилися живими.
Сьогодні Вася керує взводом снайперів на посаді головного сержанта. Зі своїми хлопцями виходить на бойові завдання та наближає нашу перемогу над окупантами. Він – професійний снайпер і патріот.
P.S. Після чергового оголошення «режиму тиші» українські позиції неодноразово піддавалися обстрілам ворожих диверсійно-розвідувальних груп. Наші спостережники вирахували, звідки вони здійснювали виходи. За «штаб-квартиру» ворог використовував непримітну стару хатину в «сірій» зоні. Тож організована група українських снайперів у парі з кулеметником «відпрацювала» по «лігву» бойовиків під самим їхнім носом. Противник не очікував такої зухвалості від українців, тому навіть не встиг оперативно організувати гідну відповідь: його спостерігачі лише відстрілялися зі стрілецької зброї. За даними нашого радіоперехоплення, робота була доволі результативною: трьох бойовиків поранено, замаскований автомобіль – знищено. При відході ворог накрив наших хлопців з гранатометів. І хоча гранати лягали зовсім близько, а їхні осколки вгризалися в дерева та косили сухий очерет, у жодного з наших бійців вони не вцілили.
За героїчні вчинки Василь Панченко у грудні 2016 року був нагороджений відзнакою народної пошани – орденом «Єдність та воля».
