Авторка народилася в Новограді. Через її скромність у рідному місті, як і в школі №4, де вона працює, про хобі Олени знають одиниці. Навчалася на філолога в Рівненському міжнародному економіко-гуманітарному університеті.Писати почала ще в дитинстві. Це були невеличкі оповідання, які друкувалися на сайті "Гоголівська академія". На цьому літературному порталі вже відомі письменники та автори-початківці мали змогу спілкуватися, ділитися досвідом, оцінювати роботи одне одного та навчатися. Саме там Олена й отримала свої перші професійні уроки та критику, - повідомляє Новоград Сity.

  "Моя перша перемога на конкурсі додала мені впевненості. Я зрозуміла, що роблю все недаремно. 2015 року я подала своє оповідання "Ритуал" на конкурс "Літературна надія Дніпра" і посіла перше місце. До цього брала участь у багатьох літературних конкурсах і кілька разів потрапляла до фіналу, однак саме ця перемога змусила повірити у власні сили", — розповіла авторка.

  Твори Олени публікували в журналах "Всесвіт", "Дніпро", White Phoenix, "ТекстOver" та у місцевій пресі. Її оповідання увійшли до збірок "Паралельні світи" (2013), "Рідний край у словах і барвах" (2016), "На кордоні любові" (2016), "Лаконічно" (2016), "Їде маршрутка" (2017), "Нова проза" (2017–2018), "Проза кольорів" (2017), "Дотик зачаєного жаху" (2017)

  До першої збірки "Паралельні світи" увійшли твори, які Олена подала на конкурс "Літературна надія Дніпра-2013"."У моєму житті було багато конкурсів, та один з найцікавіших — "Рідний край у словах та барвах".

  Там були представлені твори для різних вікових категорій. Незвичайним було те, що всі конкурсні роботи озвучили діти, які робили до них ілюстрації. Моє оповідання на екологічну тематику "Проблема" озвучила дівчинка з Дніпра. Мені було дуже приємно", – каже письменниця.

  Найбільшим своїм досягненням Олена вважає перемогу у конкурсі "Львівські перехрестя", на який вона подала свій твір "Спадок". Книга вийшла друком під назвою "Сила пристрасті".

  "Цей роман я написала давно, але пізніше вирішила його трохи відредагувати. Почувши про конкурс, відправила його, не сподіваючись на перемогу. Згодом навіть забула про цей конкурс, але наприкінці року прийшов лист, де мені повідомили про перемогу. Я була приголомшена. Головним подарунком на честь перемоги став друк моєї першої книги у видавництві "Клуб сімейного дозвілля".

  — Як починалось написання книги?

  — Ідея для неї виникла після моєї першої поїздки до Львова. До цього я здебільшого писала в жанрі реалізму, хоч ніколи й не відмовлялася від експериментів. Ось і цього разу вирішила спробувати себе в містичному жанрі. Судячи з перших відгуків, це вийшло непогано. «Сила пристрасті» — містична історія про нерозділене кохання, про вибір та його наслідки, про силу, яка не полегшує, а іноді лише ускладнює життя. Я писала книгу рік та три місяці.

  — Як зазвичай створюєте сюжет, звідки черпаєте натхнення?

  — Усе наше життя складається з сюжетів, я навіть не можу сказати, звідки його беру. Історії просто зароджуються в моїй свідомості. Я пишу тоді, коли вже знаю початок твору та його кінець. Хоча, звичайно, бувають моменти, коли герої починають жити власним життям. Тоді вже не вони, а я за ними йду.

  — Чи є у ваших творах реальні персонажі?

  — У кожному з них є щось реальне, щось з життя автора. Але здебільшого мої герої живуть тільки на сторінках.

  — Як створюється оповідання?

  — Кожен мій твір зароджується спочатку в уяві, згодом — у блокноті. Я постійно роблю нотатки, щоб не загубити цікаві деталі. Далі складаю план твору, а вже потім сідаю за написання. Взагалі намагаюся писати щодня.

  — Яка аудиторія вас читає?

  — Я не націлююсь на певну аудиторію, просто пишу і вірю, що книга знайде свого читача. Нашому суспільству потрібна різножанрова література. Мене дуже тішить, що в Україні вона почала розвиватись та набирати обертів.

  — Над чим зараз працюєте?

  — Нині редагую написану кілька років тому повість, з якої надалі планую зробити роман. Принаймні кінцівка цього твору точно буде іншою.

  — Який успішний шлях написання книги?

  — Для мене це потік свідомості, я ніколи не дотримуюсь чітких канонів, не обираю певний жанр, він виникає в процесі роботи над твором.

  — Ваша найбільша несподіванка за час роботи?

  — Поки це моя перемога у конкурсі. Також неочікуваним було те, що мій твір увійшов до збірки з 25 найкращих оповідань у жанрі фентезі від конкурсу "Брама", адже це була моя перша практика в такому жанрі.

  Девіз Олени — "Жодного дня без творчості". Вільний час вона присвячує роботі над власними творами. Письменниця не хоче зазирати у майбутнє. Єдине, в чому впевнена, що навіть через 10 років продовжуватиме писати.Елен Тен, або Олена Волинська багато читає, черпає натхнення, переймає досвід. З улюблених авторів не може виділити когось одного. Читає Марґарет Мітчелл, Стівена Кінга, Юрія Винничука, Ліну Костенко, Сергія Жадана, Наталію Дев’ятко, Сергія Осоку, Уляну Галич, Джека Лондона. До речі, "Мартін Іден" останнього — єдина з книг, яку вона тричі перечитувала.

  Хобі Олени — фотографія та квіти: "Люблю фотографувати природу та наше місто. Я дуже пишаюся тим, що до ювілейного випуску альманаху "Нова проза" потрапило не лише моє оповідання, але й мої фотографії Новограда прикрасили його обкладинку".

  — У вас два псевдоніми. Розкажіть про них.

  — Я починала свій творчий шлях під псевдонімом Елен Тен. Пізніше з’явилася Олена Волинська. Насправді, цей псевдонім мені ближчий. Можливо, з часом я остаточно на нього перейду.

  — Що б ви порадили своїм колегам, авторам-початківцям?

  — Навчитися писати можна лише двома шляхами — багато пишучи та багато читаючи. Тому не потрібно боятися експериментувати, ризикувати та приділяти час навчанню. Найголовніше — вірити в те, що ви робите!

Фото Інни Попової та з особистого архіву Олени Тюпіної

Джерело: novograd.city

Новини Житомира