Про нього на своїй сторінці у Фейсбук зробив допис користувач Володимир Ковальчук. Ось про що говориться в публікації:

  «Вперше Кодня згадується у документах, датованих 1301 р., як містечко, що зазнало руйнувань від татаро-монгольської навали. Небезпека чатувала тут постійно, адже через містечко пролягав торговий шлях із півночі на південь, до Чорного моря. В народі його називали Чумацьким, або Чорним. Певно, тому, що через постійні набіги татар він був надто небезпечним. Зазнала Кодня і влади литовців, і руйнувань загонів хана Менглі-Гірея.

  Чи не найтрагічніші події цього краю пов’язані з Коліївщиною. Перша згадка про гайдамацькі загони датується 1715 р. Втікачі від панського гноблення осідали в пониззі Дніпра. Гайдамацький кіш розростався, сповнюючись селянами з усіх країв. Початок Коліївщини було проголошено в Мотронинському монастирі у 1768 році. Організатором повстання став Максим Залізняк. Виступив Залізняк із 300-ма гайдамаками. Вступаючи до міста, повстанці ліквідовували панщину, відміняли всі роботи й податки на користь польських панів. Пересуваючись далі, гайдамаки поповнювали свої добровільні загони. Зупинилися вони на землях біля Умані, де до них приєднався Іван Гонта зі своїми козаками. Умань стала столицею повстання. Тут проголосили відродження Гетьманщини, полковниа Залізняка обрали гетьманом України. Панщина ліквідовувалася, а всі українці ставали вільними козаками.

  Польський король, злякавшись, попросив у цариці Катерини, щоб допомогла своїм військом. Гайдамаки ж сподівалися, що російське військо прийшло допомагати їм. Заманивши, ніби на перемовини, Залізняка і Гонту, полковник російської армії Гур’єв зі своїми людьми заарештував їх. Полонених повстанців було передано польському суду в містечку Кодня. За наказом реґіментара польсько-шляхетського війська Київського воєводства Стемпковського, козаків вішали, відтинали голови, руки, ноги, саджали на палі. Після припинення страт Стемпковський наказав кожного десятого повстанця «значкувати» – відрубати праву руку і ліву ногу, або ліву руку і праву ногу. Саме після цього й з’явилося в народі зловісне прокляття "Щоб тебе Кодня не минула".

  На долю Гонти випали найстрашніші муки. Його мали катувати 14 днів, деручи з його шкіри паски, відрубуючи руки й ноги, вирізаючи серце та врешті відрубуючи голову. Але, на третій день було віддано наказ стяти йому голову. У трьох могилах, які були на території села, а нині збереглася тільки одна, поховано більше трьох тисяч повстанців. Завдяки праці нашого земляка, письменника Валентина Грабовського, у державному архіві було знайдено деякі прізвища тих, хто похований у могилі.

  У 1968 році тут, до 200-річчя Коліївщини, за ініціативи жителів села, встановлено пам’ятник борцям за волю народу.

  Коднянці пишаються тим, що у 1841 р. сюди приїздив Тарас Шевченко, аби вклонитися могилам волелюбних повстанців. Тут він збирав народні перекази, розшукував стародавні документи для своєї поеми «Гайдамаки». В центрі села нині стоїть пам’ятник поетові. Архітектурною пам’яткою та прикрасою села є церква Різдва Богородиці і дзвіниця (1841), побудовані в стилі класицизму.

  Якщо вас зацікавила історія славетної Кодні, то запрошуємо відвідати народний музей історії села, де можна познайомитесь з археологічними знахідками, артефактами козацької доби, документами та унікальними експонатами гайдамацького руху. У музеї представлена знаменита коденська сокира, яку трактористи знайшли поблизу гайдамацької могили та принесли зі словами: "Мабуть, такою сокирою дрова не рубають"».