Таємна операція "Сніжок", або як у Союзі атомну бомбу випробовували
Новоград-волинець Григорій Радзивіл розповідає про випробування атомної бомби.
Це лише фрагмент життя одного з 1870 чоловік трьох батальйонів інженерно-саперного полку. Одного з 45 тисяч військових з 212 частин та біля 10 тисяч цивільних через долю яких пройшлися промені атомної бомби..., - пише novograd.city.
Весна 1954-го. Вже рік, як немає Сталіна. Хтось продовжує тужити, хтось тихо радіє і сподівається на зміни в житті, більшість – живе своїми щоденними клопотами та радощами.
Молодший сержант Радзивіл Г.П., санінструктор медпункту полку
Славетне місто Самбір всіма п’янкими запахами радісних квітів огортало військовослужбовців інженерно-саперного полку Прикарпатського військового округу. Але радіти пахощам весни та веселим очам містянок солдатам було ніколи – батальйон за батальйоном вантажився в ешелони і від’їжджав на схід. Гуркіт коліс та протяжний гудок паровоза стали звичайним щоденним акомпанементом тривалої подорожі. Рідний Дніпро дарував прохолоду і гукав криками чайок. Харків все ще лежав у руїнах після страшної Світової війни. Попереду була Волга – велична ріка з якої колись шоломом пив воду великий князь Святослав, безкраї оренбурзькі степи, в яких карався в подібній запиленій військовій шинелі Тарас Шевченко…
Монументальні краєвиди губилися серед монотонних пейзажів перед очима Григорія Радзивіла , тоді ще молодшого сержанта, санітарного інструктора медпункту полка. І ось, зрештою, загублена станція з двома врослими в землю будиночками та старими дідуганами-сторожами.
Він сьогодні розповідає про страшні події тих часів.
Ну що ж – приїхали? Будуйте. Готуйте полігон до проведення навчань
Закипіла робота в натруджених та вмілих руках інженерів. Робили якісно. Окрім звичайної полігонної інфраструктури, був збудований кінотеатр та 26-27 офіцерських будиночка на чотири чоловіка.
В серці полігону було зроблена зигзагоподібна 4 метрова траншея значної протяжності (біля кілометра). Привезли та виставили багато зразків тогочасного радянського озброєння. Запам’яталися 5 літаків – великий (транспортник) і менші (штурмовики-винищувачі). На горбу на відстані 30-40 метрів від авіації встановили величезну прадавню гармату (подібну "Цар-пушці"). Поряд був намальований широкий білий квадрат.
За ретельною підготовкою минуло літо
Ранок 14 вересня 1954 року. Зачитали наказ і привітали з честю бути серед тих, хто братиме участь в перших радянських навчаннях-випробуваннях атомної зброї. Полк розташовувався за річкою, подібною нашій Случі. Зробили своєрідні засідки біля шести паралельних доріг, зайняли оборону кожен за своїм горбом.
Командувач навчань маршал Георгій Жуков дає наказ.
Довідка: на Хіросіму було скинуто бомбу потужністю 13-18 кілотонн, яка вибухнула на висоті 576 метрів, над Нагасакі на висоті біля 500 метрів детонувала 21 кілотонна бомба.
На позиції інженерно-саперного полка Григорія Радзивіла наступали танки: важкі машини з п’ятьма піхотинцями на броні піднімалися на горби, біля них кидали 400 грамову тротилову шашку – імітуючи вибухи. Така "рутинна" робота тривала до 18:00 (з перервою на обід).
На п’ятий-шостий день, настала черга рядового та сержантського складу.
Що ж вони там побачили?
Літаки згоріли, лишилися обпечені ребра залізних каркасів, алюміній від високої температури стік на землю. Гармата випробування пережила умовно нормально.
Спеціально викопана штольня глибиною 4-5 метрів з куполом, всередині солома. Минуло більше шістдесяти років, проте лишилася впевненість, що там спала людина. На моє припущення, що можливо в споруді була собака чи овечка, скрутно хитає головою – ні слід людини.
Заготовка дерева тривала 3-4 дні (з ночівлею в епіцентрі).
Ви запитаєте – навіщо?
В подальшому підготовлені кілки діаметром 25 см та висотою 1,4 м закопували в землю, а на них будували хати, хліви, клуб. В 30-40 км від місця проведення навчань виростало поселення з 250 хат – от вже, напевно, раділи селяни новобудовам.
Радів і санітарний інструктор медпункту полка – закінчувався третій рік служби. Зрештою демобілізація 27 листопада. Він повертався з Оренбурзьких степів в Новоград-Волинський, який після рідних Пилиповичів став місцем проживання його родини.
Що було далі?
Світ став іншим. Ймовірна гаряча атомна війна перетворилася на холодну. В світі було здійснено не менше ніж 2056 вибухи, у тому числі у СРСР – 715 (заданими Асоціації з контролю над озброєннями ).
Ми стали іншими. Завдяки пилу, вітру і дощу радіоактивні часточки з полігонів мандрують світом, граючись генетичним кодом від найменших бактерій, грибів, рослин, тварин, так і людини. Чи відкриють вони нам усвідомлення себе і світу, чи ж стануть троянськими конями, що широко відчинять двері для хвороб та незворотних генетичних змін? Питання часу та нашої здатності вчасно зупинитися.
Військовий медик Радзивіл Г.П. за роботою.
У зеленому Новограді сидить на лавці старенький дідусь – Григорій Петрович Радзивіл, що спирається на паличку та руку дружини – Євгенії Улянівни, яка підказує імена сусідів, онуків та правнуків та слухає розповіді про давно минулі часи. Армійська виправка відчувається в його постаті, проте невпинно день за днем кластер за кластером закриваються чарунки такої раніше освітченої і світлої пам’яті військового медика.
Завершити допис хочу словами нобелівського лауреата з фізики академіка Льва Ландау, який був залучений в проект розробки атомної зброї СРСР:
"Розумна людина повинна намагатися триматися якнайдалі від практичної діяльності такого роду. Треба вжити всі сили, щоб не увійти в нетрі атомних справ…"
Фото з архіву Григорія Радзивіла та військової кінохроніки