Про це повідомляє Новоград City 

 Жінку доля привела в наш поліський край зі Львівщини. У дитинстві вона дуже любила читати художні твори (в шостому класі була записана в дорослій бібліотеці), які озброювали її справжньою літературною мовою, а літературні персонажі допомагали пізнавати мудрості людського життя. Паралельно з основним навчанням дівчинка успішно закінчила музичну школу по класу фортепіано. Після закінчення школи навчалася в Бродівському педучилищі, де була активною учасницею художньої самодіяльності. Про той час Світлана з особливою гордістю розповідає:

  "Ми організовували вокально-інструментальні гурти; я грала на фортепіано, співала пісні, організовувала конкурси, фестивалі"

  Потім за направленням Світлана Бойківська приїхала на Житомирщину в с. Дворище Володарсько-Волинського району. Це були її перші трудові кроки. Поряд із викладанням у школі молодій вчительці спокою не давали активні громадські засади, на яких разом з учнями вона успішно організовувала різні дійства. І цей важливий період у творчості Світлана приємно згадує як одну із щаблинок професійного росту: "Музика, творчість — це мені вдавалося; цим ділилася з людьми, що оточували, й вони запалювалися; мені подобалося і було цікаво, що можна нести щось добре, світле, творче, щось змінювати й водночас я змінювалася на краще, і вони змінювалися теж. Ми любили слово українське, звичаї, пісні, — це мене цікавило".

  За сімейними обставинами Світлана Бойківська переїхала до Житомира і працювала в музично-драматичному театрі імені Івана Кочерги солісткою, артисткою в музичних оперетах, мюзиклах (музичних виставах), готувалася грати Оксану ("Запорожець за Дунаєм"), але, їдучи на гастролі, потрапила в аварію. У цей вимушений антракт долі творчість свою не залишала.

  У 1990-1994 рр. Світлана брала активну участь у музичних фестивалях і конкурсах, які тоді з`явилися на теренах України. Першим був Міжнародний пісенний фестиваль "Доля" ім. Володимира Івасюка в Чернівцях, організований Миколою Мозговим. Потім спілкувалася і співпрацювала з Назарієм Яремчуком (пізніше з його синами Назаром і Дмитром), Павлом Дворським за спільною програмою, Іваном Ганзерою (учасником проекту "Голос країни").

  Нещодавно Світлана Бойківська повернулася із поїздок в Хорватію, Румунію, Словенію. Вона була запрошеним членом журі (як лауреат першої "Долі") на I Міжнародному фестивалі-транзиті "Наша пісня — наша доля", де брали участь "доляни" і діти, переможці конкурсу "Соловейко України". За свої виступи артистка отримала три дипломи від цих країн.

  Світлана не любить наруги над своїм внутрішнім світом і вміє творити своє внутрішнє я — тоді їй комфортно, проте прагне бути потрібною. Дуже вдячна колективу Чижівської школи, в якому працює, і всім добрим та щирим селянам, які її прийняли в свою велику громаду і гарної думки про її роботу. Директор Чижівської ЗОШ I-III ст. Володимир Лагодинський назвав Світлану Бойківську доброю людиною, контактною, приємною, активною, яка індивідуально працює з хворою дитиною і відгукується на всі проблеми.

  Вона також не байдужа до подій на Донбасі. Із синами Назарія Яремчука брала участь у підтримці воїнів АТО у Волновасі Донецької області. Пісні артистів гріли душу солдатам, адже на чужині служивим важко й некомфортно. У Житомирі Світлана організувала фестиваль сімейної пісні "Поліська родина" і теж на підтримку наших бійців.

  Вона продовжує традиції видатних митців, яких вже нема серед нас, а їхні повчання залишилися: якщо є що сказати зі сцени щось своє, то подай його гарно, будь щирим. Інші душі щось візьмуть твоє і теж його передадуть далі, новим людям.

Джерело: Новоград City

Новини Житомира