Хто відповість за знищення лісу в Житомирському районі?

    Гідність, оновлення, люстрація «довжицької проблеми» не стосуються?

 

   Публікація матеріалу про ситуацію навколо підприємства «Аскона–Південь», яке «окопалося» на околиці села Довжик, що під Житомиром, продовжує хвилювати не лише житомирян та жителів приміських сіл. Про це повідомляє "20 хвилин".

  До участі у тому, щоб встановити  законність і хоча б суто формальні обставини появи так званого «заводу будівельних сумішей» на околицях обласного центру, долучаються все більше громадських структур. Дехто, щоправда, робить вигляд, наче завод «Аскона–Південь» з’явився біля Довжика рік чи два тому. У ряді публікацій, які порушили болючу для житомирян тему, наведено посилання на розпорядження голови райдержадміністрації Житомирського району пана Сергія Микитюка, видані у грудні 2016-го та у грудні 2017-го років. Розпорядження стосувались погодження умов використання земельної ділянки для потреб заводу «Аскона–Південь».

  Сподівання й досі залишаються сподіваннями

  Взагалі, вже після того, як відбулася ціла низка подій періоду 2010-2012 років, коли «Аскона–Південь» розпочинала багатоходову комбінацію з метою розширення  своїх виробничих територій, коли відбулася Революція Гідності, а після неї сталася докорінна «люстрація» чиновництва, здавалося, що справа наведення порядку дійде і до околиць села Довжик. Тим паче, що ініціатори та виконавці афери із перетворення частини 63-го лісового кварталу Богунського лісництва на землі запасу колишньої Кам’янської сільської ради, які потім були виділені 24-м житомирським «садоводам», а ті зі свого боку за маршрутом продуманої естафети передали 2,36 га «лісової ріллі» (!) для потреб підприємства «Аскона–Південь», УСІ живі та здорові. Долученими до справи перетворення «довжицького лісу» на «землі транспорту» для заводу будівельних матеріалів стали не лише чиновники та найвище керівництво райдержадміністрації Житомирського району.

  Андрій Кулик залишив свої підписи під декількома важливими розпорядженнями, які, власне, й стали підставою для того, щоб звільнити від лісового масиву більше двох гектарів території для потреб заводу. Але варто було б згадати і про те, що поряд із кабінетом А.Є.Кулика знаходився кабінет тодішнього голови Житомирської районної ради Миколи Степаненка. До речі, у минулому керівника Житомирського лісового господарства, який краще за інших розумів «крамолу» події, що відбувається під Довжиком. Хоча, якщо чесно і відверто, на той час усім було зрозуміло, що питання про розширення території для заводу, а значить - про знищення лісу під Довжиком, було вирішено на найвищому рівні у Житомирській області. Тобто – у кабінеті губернатора. Можна говорити про відповідальність керівництва Житомирського управління лісового та мисливського господарства, яке спочатку протестувало проти дикого свавілля щодо ділянки стиглого лісу зовсім поряд із містом Житомиром і, як кажуть, на очах багатьох людей. Лісівники разом із дирекцією філії Науково-дослідного інституту лісового господарства та гідромеліорації (НДіЛГА) у 2012 році ініціювали судовий розгляд справи щодо законності лісових порубок і взагалі – стосовно правомірності виділення керівниками райдержадміністрації Житомирського району території лісу для розширення площ заводу будівельних сумішей.

  Незайве було б згадати і про позицію прокуратури, яка дозволила вчинити хоча б «подобіє» судового розгляду справи. До речі, варто було б звернути увагу і на логіку багатьох судових рішень, які виносились від 2013-го до 2017-го років. Але так, очевидно, було задумано, що суди можуть працювати за своїм алгоритмом, а завод у цей час працюватиме... вже на нових виробничих територіях. До питання із «довжицьким лісом» мали прямий стосунок і члени декількох політичних партій, які на той час задавали тон у політичному житті країни. Йдеться не лише про всесильну на той час Партію регіонів, яка була партією влади і вирішувала усі питання життя регіону. Про ситуацію навколо скандальної ділянки лісу знали (і мовчали) у керівництві обласної організації партії УДАР, члени якої мали прямий стосунок до керівництва заводу «Аскона–Південь». Проте восени та взимку 2013/2014 років в Україні сталися знакові події, а «злочинна влада» змушена була поступитися новій касті чиновників, народженій у вирі подій на Майдані. Здавалося б, ситуація навколо Довжика мала б отримати очевидну перспективу відновлення справедливості, а усі учасники багатоходової афери мали б отримати відповідне покарання. Але основне питання полягало у тому, що завод будівельних сумішей змушений був утриматися від подальшої експансії на територію лісових насаджень. Але де там! Замість пришвидшення розслідування кримінальних справ, замість того, щоб суди нарешті поставили певні крапки над «і», з’являються нові розпорядження вже нової, начебто «народно-революційної» влади. До справи залагодження ситуації долучається вже другий від часів Майдану губернатор Сергій Машковський, а у Житомирському районі солідарну підтримку підприємству «Аскона–Південь» надає голова райдержадміністрації Житомирського району Сергій Микитюк. При цьому у кабінетах Житомирської ОДА вже у 2018-му році проходять засідання так званої «робочої групи» за присутності на них заступників губернатора Ярослава Лагути та Олексія Ясюнецького. Члени «робочої групи» одностайно стверджують про необхідність скасування розпоряджень голови райдержадміністрації Житомирського району у 2011-2012 роках. Для переконливості та наочності суті проблеми чиновники разом із активістами виїздять на місце події і переконуються, що на місці колишнього кварталу Богунського лісництва насправді знаходяться цехи вищезгаданого заводу «Аскона–Південь». Але ж все це схоже лише на процедуру затягування часу.

  Ще один фактор може неабияким чином вплинути на розвиток ситуації. У вир подій навколо «довжицького лісу» сьогодні спроможна (і навіть зобов’язана) включитися  новостворена Оліївська об’єднана громада. Адже саме на її території відбулися і продовжують відбуватися події відвертого знущання над законодавством України. Хоча за умови тиску громади села Довжик, яку підтримує чимало громадських організацій та окремих активістів, питання про ситуацію навколо «довжицького лісу» мали б розглянути і депутати Житомирської районної ради,  а можливо, і депутати Житомирської обласної ради. Зрозуміло, справа зайшла надто далеко, і завод «Аскона–Південь» тепер вже розглядається не лише як власник чи користувач вочевидь незаконно захопленої території лісового масиву, але й як потужний забруднювач довкілля. Більше того, неважко помітити, що завод і надалі потребує додаткових площ, бо вантажні автофургони - фури, які чекають на готову продукцію вздовж дороги на Довжик, створюють очевидний транспортний дискомфорт.

  Усі вищезазначені події та перипетії, що тривають біля Довжика вже майже 8 років, аж ніяк не вкладаються у логіку подій та обставин, які мали б бути ключовими і категоричними чинниками вже на початку діяльності вищезазначеного підприємства. Адже у 2013 році хвиля виступів громадськості призвела до сплеску інформації про територію, де під час Другої світової війни відбувалися розстріли військовополонених, учасників Руху Опору, заручників з числа жителів Житомира. Варто зауважити, що чиновники райдержадміністрації Житомирського району у 2013-му році навіть робили спроби з’ясувати чи уточнити місця знищення людей у часи нацистської окупації Житомирщини. Щоправда, робилося тоді все швидше для імітації  правомірності процесу перетворення так званих «земель запасу» на ділянки для садоводів, які потім спритно було перетворені у «землі транспорту». Вже тоді, у часи «злочинної влади», громадськість Житомира і, в першу чергу, активісти «Громади Довжика» вимагали порушити питання про створення меморіалу національного масштабу на місці страт десятків чи й навіть сотні тисяч безвинних людей. Все, здавалося, мало б так і бути. Тим паче, що вже після перемоги Революції Гідності і докорінного оновлення влади у 2016-му році депутати Житомирської районної ради приділили цьому аспекту проблеми поховань під Довжиком ще більше уваги і виділили для громадського об’єднання «Пошук» певні кошти. У подальшому пошуковці провели певні дослідження, які мають дуже важливе значення для деталізації і уточнення картини жахливого знищення людей у часи воєнного лихоліття. І у цей же час чиновники владної вертикалі вже, здавалося б, оновленої і люстрованої влади видають щонайменше некоректні розпорядження щодо узаконення виробничих площ заводу «Аскона–Південь». Зрозуміло, що все це є нічим іншим, як продовженням ганебної історії із вирубкою лісу, із фальсифікацією та маніпуляцією громадської свідомості, а в підсумку – все це призведе до нового спалаху протесту проти дій підприємства «Аскона–Південь». Щоправда саме по собі керівництво підприємства ніколи не наважилося б самостійно і самочинно, без підтримки влади, чиновництва чинити глум у кварталі стиглого лісу, який виріс на місцях страхітливого злочину. Невже цього не розуміють люди, які волею долі опинилися у кріслі чиновника і прагнуть використати його у ганебних справах? Невже уроки Майдану нікого і нічого не навчили? Невже жадоба наживи здатна затулити все живе і людське у діях чиновника, начальника, посадовця? Питання, як кажуть, одвічні. Але під Довжиком, зовсім поряд із Житомиром, на них доведеться давати відповідь. Схоже, що час для цього невпинно наближається.

Микола Корзун, "20 хвилин"

 

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework