Майор 30 ОМБр Умберто: "Нам давно час відійти від радянських методів — саме це шлях до перемоги"

  Майор Сергій Майдюк присвятив 30 окремій механізованій бригаді п'ятнадцять років життя, п'ять — навчався у військовому інституті при Національному університеті "Львівська політехніка".

 

  Усі чотири роки війни Умберто 69 (позивний Сергія) служить на посаді заступника командира батальйону. Його основне завдання — робота з особовим складом рідного першого батальйону. Для Сергія важливі його підлеглі, з кожним він намагається знайти спільну мову, знає, коли треба підтримати, коли похвалити, а коли й покарати, - розповідає novograd.city.

  Цей чоловік чимдуж прагне щось змінити в нашій армії, але не все йому до снаги. Тому він змінює та покращує життя в своєму підрозділі. Ви не повірите, але в кожному місці дислокації зони ООС, де бував Сергій, у нього залишились друзі, які чекають його в гості. Це все тому, що Умберто в будь-якому новому місці намагається налагодити зв'язок з місцевими жителями. Військові допомагають садочкам та школам, а ті натомість запрошують їх на різні концерти та дають змогу відволіктися.

  Одного разу в Мар'їнці Сергій вирішив познайомитися з місцевими власниками СТО. Слово за слово — і хлопці стали допомагати з ремонтом техніки, а Умберто знайшов собі хороших друзів. Один із них ще й став його кумом. Саме Сергій охрестив трьох малих донеччан.

  "Від хреста не відмовляються. Пам'ятаю, спершу пожартував щось у відповідь на пропозицію, такий вже я, а потім з радістю погодився. Для мене честь мати вже не тільки добрих друзів, а й кумів, і знати, що після всього, що довелося пережити дітлахам за всі роки війни, я можу хоча б чимось допомогти. Попри ситуацію, в якій їм доводиться виживати, поряд є дуже багато чудових людей. Я дуже щасливий, що маю там друзів, які завжди чекають мене в гості й раді бачити мене так само, як і я їх. Зав'язувати нові знайомства це, я гадаю, гарна практика, адже ми там живемо не тиждень, не два, тож маємо об’єднуватися".

  Надзвичайно прямий, іноді навіть різкий, таким уже має бути офіцер, Сергій нізащо не проміняє свій перший батальйон на жоден інший. Хлопці вже всі, наче рідні, незважаючи на звання.

  "Перший батальйон недарма перший, ми завжди й усюди маємо бути попереду. Ми разом з бійцями намагаємось гідно тримати статус найкращих. Завжди обладнуємо місця проживання, намагаємось бути обережними.

  Нам давно час відійти від радянських методів — саме це шлях до перемоги. Якщо ми хочемо бути справжніми європейцями, то й жити маємо по-європейськи. Армії це стосується найбільше. Треба змінити нинішній статут на НАТОвський, або хоча б вдосконалити, тоді й настрій у бійців буде іншим. Я б дуже хотів, щоб одного разу армія почала змінюватись, якби глобально це не звучало", — ділиться думками чоловік.

  Сергій впевнений, що для перемоги бригаді не потрібно затримуватись так довго в місті: "Кожен з тих, хто звик до військового життя, не уявляє себе жителем міста. Їм простіше існувати в полі. Так, там постійні обстріли, страшно, але це вже звично. Нам достатньо декількох тижнів, можливо, місяця, щоб удосталь побути з родиною, дружиною, батьками".

  У цього чоловіка дуже креативний підхід до всього, що б він не робив, адже до війни Сергій організовував свята та паради тридцятки. Навіть там, в зоні ООС, він вигадує, як утілити свої організаторські здібності. Одним з таких прикладів є свято Новий рік, яке Умберто намагається провести на найвищому рівні, щоб солдати не відчували різницю між святкуванням удома. Щороку він переодягається у Діда Мороза та приходить до дітвори прифронтових сіл з подаруночками. Ба більше, кожного з бійців не обділить увагою: простою цукеркою, але привітає.

n 0309187 1

  Про одне з таких вітань уже навіть існують байки в підрозділі. Якось боєць у відповідь на подаровану цукерку сказав "благодарочка", і з того моменту в них це коронна подяка. Щоб підняти новорічний настрій на найвищий рівень, щоразу всі забезпечуються новорічними ялинками. Адже навіть там, в окопах, важливо підтримати дух хлопців та допомогти їм витримати всі негаразди.

  Саме в образі Діда Мороза Умберто двічі наражався на небезпеку — його мало не застрелили. Адже в червоному костюмі на тлі білого снігу дуже важко залишатися непоміченим.

  У вільний час цей кремезний чоловік віддає перевагу цілком чоловічим заняттям — риболовля, полювання та активний відпочинок з родиною на природі. Сергій Валентинович мріє, щоб син та донька здобули гідну освіту. Для сина майбутнього в армії він не бачить, каже, що досить у сім’ї одного військового. Владислав у свої 15 добре володіє англійською мовою та комп’ютером, тож батько прагне, щоб саме на цьому син і зосередив свою увагу. Вероніка хоч ще маленька (10 років), проте дуже активна. Має цікаве захоплення — розводить великих равликів.

  Умберто 69 як справжній патріот хоче чимшвидше побачити Україну в мирі та розквіті, що він і намагається втілити. Сергій Майдюк — сильний, впевнений у своїх силах чоловік, що завжди дотримується свого слова. Саме такі, як він, і змінюють нашу країну на краще. Коли знайомишся з такими людьми, надзвичайно хочеться, щоб їх було більше, а найголовніше, — щоб вони були почутими!

Фото Івана Бурдюга та з архіву Сергія Майдюка

 
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework