Ярослав поділився власними професійними цінностями та розказав, як досягти успіху і не втратити себе. - про це повідомляє novograd.city

  У школі Ярослав не привертав до себе багато уваги, завжди вважав, що хисту до написання текстів він не має і працювати журналістом ніколи не планував. Після випуску вступив до КПІ, вивчав молекулярні біотехнології. На п’ятому курсі університету Ярославу запропонували роботу у виданні "Інтерфакс-Україна". Тоді, у 2013 році, він наважився на зовсім незнайому професію суто з цікавості.

 "На той час моя посада не була досить престижною, зарплатня, чесно кажучи, теж була невисокою та і доводилося працювати вночі. Але мені кортіло спробувати себе в іншій царині. У перший день я попередив колег, що не маю ніякого досвіду в журналістиці, але прагну навчитися. На це мені відповіли "Навчимо!". За майже три роки роботи Ярослав дійсно багато чого навчився, адже в той період у Києві розпочалася Революція гідності.

  "Це були важкі часи для мене, але так само вони дозволили професійно загартуватися. Якщо до листопада 2013 я міг дозволити собі під час роботи вночі розмістити декілька новин і заснути на годинку, то після це стало неможливим. Усе, про що ми писали, не вкладалося в голові. Ми дивилися фото загиблих, чули постріли, все це описували, але не усвідомлювали. Наш колектив був налаштований патріотично. Дехто навіть брав мітингарів додому переночувати або просто поїсти чи помитися. По-справжньому весь жах ситуації ми відчули в лютому. Лише через деякий час ми почали переосмислювати ті події".

  Ярославу 25 років і він жодного дня не вивчав журналістику в університеті, адже усі знання та навички здобував одразу на практиці.

  "Інколи виникають проблеми, пов’язані з моїм віком, — зізнається Ярослав. — Уже досвідчені працівники спершу просто не сприймали мене всерйоз. Проте через деякий час я довів, що роблю свою роботу якісно".

  Незважаючи на те, що Ярослав багато часу присвячує журналістиці, він не розуміє людей, як працюють 24/7 і не приділяють уваги родині.

  Хлопець одружився рік тому і намагається розділити час порівну між сім’єю та роботою. Він також любить подорожувати. У вільний час займається спортом, зокрема волейболом. Ярослав активно слідкує за гастролями російських артистів в Україні. Наприклад, коли російський репер Баста мав виступити у Києві, Ярослав дізнався, що він також виступав в окупованому Криму. Він розіслав запити до СБУ та народних депутатів з метою не допустити концерту. Цей процес тривав чотири місяці, однак все ж завершився успішно. Перед виступом Басти в Києві Ярославу прийшла відповідь, що цьому артистові заборонений в’їзд в Україну. Через свій вчинок Ярослав отримував багато негативних відгуків, мовляв, не правильно, що артисти виступають і в Росії, і в Криму, а тут в Україні не можуть.

  Однак на такі випадки Ярослав має досить чітку позицію: "Або хрестик зніміть, або труси одягніть. Якщо ми маємо країну агресора, то маємо і артистів, які цю агресію підтримують, їм не місце в Україні".

  У 2015-му Ярослав переходить до видання "Апостроф". За три роки роботи йому вдалося пройти шлях від звичайного редактора до заступника головного редактора. "Я давно собі поставив мету: якщо не стану до 27 років головним редактором, то полишу журналістику, знайду щось інше. І ось мені 25 і я досяг того, чого хотів. Мабуть, немає українця, який би не знав газету "Факти", особливо серед старших. Однак зараз паперового варіанту не достатньо. Молодь читає переважно сайти та соціальні медіа. І коли виникла ідея з новою силою розвивати сайт "Фактів", на посаду керівника запросили мене".

  Ярослав переконаний, що відсутність університетської освіти не має ставати перешкодою на шляху до мети. Він читає багато книжок, постійно рівняється на іноземних колег. Саме завдяки наполегливості та праці йому вдалося побудувати успішну кар’єру.

  "Головне пам’ятати: більше роботи, менше публічності і, звичайно, що Донбас і Крим — це Україна", — усміхається Ярослав.

Джерело: novograd.city

Новини Житомира