Лише глянувши на саму будівлю й територію навчального закладу — світлі, доладньо сплановані й доглянуті, заквітчані веселковими барвами квітів і трав, — у захваті від побаченого так і хочеться сказати не просто «школа», а — «ШКОЛА». Такі враження поділяє і начальник відділу освіти Черняхівської райдержадміністрації Григорій Сташенко, пояснюючи, що цей навчальний заклад є в районі справді найкрасивішим. І не тільки зовні.

  — Серед сільських шкіл району цей колектив відзначається стабільністю роботи, особливими досягненнями в обласних предметних олімпіадах із інформатики, успішним складанням зовнішнього незалежного оцінювання знань. І це дає можливість видиборським випускникам бути конкурентоспроможними в подальшому навчанні, — каже Григорій Сташенко, запрошуючи відвідати цей по-своєму унікальний у районі навчальний заклад.

  Переступивши його поріг, ніби потрапляєш у музей, але не холодний, скутий тишею й німотою експонатів, а сповнений яскравих фарб, кольорів, звуків і гомону. Фахівець із майже півстолітнім педагогічним стажем Дмитро Григорович Наконечний уже 33 роки тут директором.

  — Школу, — розповідає він, — побудували в 1982 році на 464 учні. Зараз тут навчаються 156 дітей із чотирьох сіл — Видибора, Коростелівки, Ганнополя і Свиді, звідки їх підвозить шкільний автобус. І це не просто сільська школа. Вісім років тому вона була реорганізована у Видиборський ліцей інформаційних технологій.

  Про ту реорганізацію Дмитро Григорович пригадує з посмішкою.

 — Коли ще років десять тому постало питання про реорганізацію навчального закладу в школу нового типу, я тягнув до останнього. Міркував так: якщо в класі є якась частина дітей, схильних до математики, то інша частина тягнуться до гуманітарних дисциплін. Умов же, таких як у місті, — створювати паралельні класи — в нас немає. Як не крути, частина дітей будуть змушені займатися тим, що їм не до снаги. Думали-гадали і прийняли на моє глибоке переконання дуже правильне рішення — обрати інформаційні технології. Інформатика ж — вона якраз посередині між «фізиками» і «ліриками».

  Відтоді цей навчальний заклад, уже в новому статусі, постійно підтверджує правильність отого вибору. Іще в 2010-му тут запровадили вивчення інформатики з 2-го класу. До програми 5-их — 8-их класів ввели спеціальні інформаційні спецкурси. У 9-му — здійснюють допрофільну підготовку, а в 10-их — 11-их — поглиблене вивчення інформатики. Іще одне ноу-хау прижилося в 2011 — 2012 навчальному році: тоді ліцей перейшов на вивчення англійської мови як основної іноземної, зберігши опанування німецької. Таким чином сільська школа своїми креативністю та сміливістю випередила час і міністерські рішення на чотири роки!

  Що це був правильний вибір, підтверджують успіхи вихованців ліцею. Але до них іще була така нелегка дорога і щонайперше — згуртування зусиль колективу ліцею, влади і громади на забезпечення повноцінного, ефективного функціонування навчального закладу, високоякісних навчання дітей і роботи вчителів, комфортного перебування їх у стінах навчального закладу. І тут уповні проявив свій організаторський талант директор, залучивши до співпраці партнерів.

  Видиборський сільський голова, колишній випускник, золотий медаліст цієї школи Володимир Іванович Когут говорить:

  — У нас — чудові робочі стосунки: дирекція ліцею, сільрада і місцеве підприємство ПАФ «Дружба» в особі його директора Людмили Петрівни Бовсунівської — це три «кити», на яких тримається турбота не лише про наших дітей, а й про майбутніх онуків. Дуже раді, що в цьому нас підтримують голова Черняхівської районної ради І.П.Бовсунівський, начальник відділу освіти райдержадміністрації, депутат обласної ради Г.Ф.Сташенко, депутати А.О.Руденький і М.М.Рудченко. Вагомою і важливою є підтримка народного депутата П.В.Дзюблика.

  Підтвердженням слів сільського голови є хоча б те, що за сприяння народного депутата із Держбюджету було виділено 1 мільйон гривень, і за співфінансування сільської ради та виготовлення за її рахунок проекту не так давно в приміщеннях ліцею замінили всі вікна й двері на енергозберігаючі. Стараннями батьків, технічного персоналу власноруч робили відкоси, що здешевило роботи й дозволило встановити значно більше вікон, «вклавшись» у наявні кошти.

  — Так само, — додає Дмитро Григорович Наконечний, — ми спільними зусиллями підготували ліцей до нового навчального року. Із депутатської квоти А.О.Руденького нам виділили 13 тис. гривень, 3 тисячі спонсорувала директор ПАФ «Дружба» Л.П.Бовсунівська, за бажанням, хто скільки може, «склалися» батьки і поточний ремонт приміщення зробили високоякісно і вчасно. Батьки першокласників своїми руками з такою любов’ю відремонтували кімнату, де навчатимуться їхні діти, що просто замилуєшся.

  Своїм господарством хвалиться й кухар Людмила Василівна Когут:

  — Ми харчуємо понад 100 дітей: пільгових категорій — безкоштовно й бажаючих — із батьківською доплатою, обід — лише за 8 гривень. Даємо повноцінний гарячий висококалорійний обід — борщ, супи, рибу, м’ясо, гарніри, печиво, компот, чай. Учні ж, особливо доїжджі, у школі — з 8-ої до 15-ої години, тож їм обов’язково треба вчасно поїсти. А здешевлені обіди — за рахунок вирощеної на пришкільних ділянках городини.

  Надійні партнери ліцею допомагають і в створенні та оновленні його навчально-матеріальної бази. Два комп’ютерні класи з 15 комп’ютерами, мультимедійні дошки, проектори, акустичні системи, телевізори, відеокамера — усе це — до послуг учителів і учнів, і за всім цим стоїть турбота тих же Павла Дзюблика, Григорія Сташенка, Андрія Руденького, Миколи Рудченка. А педагоги та їхні вихованці, звичайні сільські діти, демонструють успіхи, яким могли б позаздрити й чимало їхніх міських ровесників.

  Вчителька 1­го класу Ольга Іванівна Артемчук уже 34 роки віддала отаким дітлахам.

  Заступник директора з навчально-виховної роботи і викладачка німецької мови Ганна Володимирівна Артемчук, чиїми стараннями, до речі, ліцей посів перше місце з німецької мови серед шкіл району за результатами предметних олімпіад, розповідає, що минулого навчального року 20 ліцеїстів стали переможцями районних, обласних і всеукраїнських олімпіад та конкурсів. Причому, це й учні початкової школи — 3-іх — 4-их класів, і старшокласники. Третьокласник Богдан Табунщик завоював на олімпіаді 1-ше місце з математики, а його однокласниця Анастасія Стратієвська — 2-ге — з української мови і літератури. Четвертокласниця Кристіна Опанасенко — 2-гі місця в олімпіаді з математики й конкурсах «Початкове технічне моделювання» та «Великодні писанки». Третє місце в цьому останньому дісталося її ж однокласниці Ліні Когут.

  Старші учні ліцею також лідирують у районних, обласних олімпіадах і конкурсах. Скажімо, перші місця вибороли: в районній олімпіаді з німецької мови — Олеся Денисенко і Марина Ковальчук; у конкурсі з веб-дизайну — Марія Артемчук; в обласному етапі природничого конкурсу «Птах року — 2017» — Роксана Коломієць; у захисті науково-дослідницьких робіт Малої Академії Наук з української мови і літератури — Марія Когут і Назар Козел — із біології; Марійка Когут перемогла ще й в олімпіаді з інформаційних технологій і разом із Назаром Козелом — у турнірі юних філософів.

  Юні таланти виховують і «вигранюють» високопрофесійні наставники. Ганна Володимирівна Артемчук — переможниця обласного конкурсу «Вчитель року», Наталія Миколаївна Павлюк виховала переможців районного й обласного етапів Міжнародного конкурсу ім. Петра Яцика й Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім. Т.Шевченка. Вчителі математики Наталія Миколаївна Буката й англійської мови Оксана Станіславівна Лацяця успіхами своїх учнів забезпечили гідне рейтингове місце серед сільських шкіл у районі зі своїх предметів. А вчителька інформатики Валентина Сергіївна Супрунчук, випускниця цього ж ліцею, золота медалістка, переможниця обласних олімпіад з інформатики, після закінчення університету успішно навчає дітвору улюбленого предмета. Валентину Сергіївну наслідує її ще зовсім молода колега Тетяна Сергіївна Коробочкіна.

  Учителі Видиборського ліцею інформаційних технологій із директором Д.Г.Наконечним (у центрі).

  Чимало з випускників ліцею вступають у вищі навчальні заклади, як, скажімо, цьогорічна випускниця Діана Гончаренко — нині курсантка Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова та Владислав Когут — студент ЖДТУ.
Молодь із Видибора обирає фах у різних галузях життєдіяльності. А багатьом ліцеїстам у шкільні роки припадає до душі та так і залишається на все життя любов до вишивання. І це — одна з унікальних особливостей цього навчального закладу. Ще в середині 90-их років учителька зарубіжної літератури та обслуговуючої праці Валентина Григорівна Наконечна створила студію народної вишивки «Веселка». Навчала цього унікального мистецтва в особливому виконанні, зокрема, й болгарським хрестом. У ліцеї пригадують, що Валентина Григорівна брала для створення вишивок рядно із лантухів. На ньому дитячими руками було вишито безліч картин, окремі з яких схожі на панно чи гобелени. Вони й сьогодні прикрашають кожен куточок школи, створюючи особливий настрій — радості, урочистості й навіть святості. Недаремно ж у гербі ліцею зображені комп’ютер і вишивальні п’яльця, образно кажучи, — «фізика і лірика».

  А в підсумку — багатогранні, цікаві й різнобічні навчання та виховання на уроках і в гуртках художньої творчості, на спортивних майданчиках і дослідних ділянках, на зустрічах із захисниками Батьківщини, які повернулися зі Сходу України. Усе це триває як протягом навчального року, так і в оздоровчому пришкільному таборі «Сонечко» та двох мовних таборах. Як сказала заступник директора Ганна Володимирівна Артемчук, «Ми дуже любимо наших дітей, бо вони в нас — працьовиті, талановиті. Хочеться кожному душу віддати».

  Директор Дмитро Григорович Наконечний по-своєму висловив турботу про сьогоднішній день навчального закладу:

  — Я завжди ставлю перед собою завдання на найближчий час і на перспективу. Скажімо, треба поставити нову трубу в котельні, замінити котли чи теплотрасу, обгородити ділянку. На перспективу — поміняти вікна й двері. Попрацювали як треба, і ці завдання виконали. Тепер же маю задумку вирішити інші нагальні проблеми: вкрити приміщення шатровим дахом, збудувати внутрішні туалети, провести санацію всієї будівлі. Що ж до вдосконалення навчального процесу, то, як мовиться, — ні кроку назад. Педагогічний колектив націлений на виховання високоосвічених, свідомих юних громадян — справжніх патріотів України.

На головному фото Видиборський сільський голова В.І.Когут. 

Іраїда Голованова, газета Житомирщина