«Ця війна однозначно не може називатися громадянською! Коли буде встановлено контроль над державним кордоном, коли припиняться постачання техніки, зброї, боєприпасів з території РФ, а головне – коли не буде російських військ на території України, тільки тоді цю війну можна назвати внутрішнім конфліктом, - стверджує боєць 1 механізованого батальйону Олександр на запитання про війну та миротворців. – Миротворчий контингент безперечно потрібен, але Путін всіляко буде заважати світовій спільноті ввести його сюди, натомість буде продовжувати лобіювати право російських миротворців «наводити порядок та мир» на Україні» - про це повіжомдяють в групі 30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького у Фейсбук.

 «Майдан» для нього – ідея свободи, свободи від російського впливу та залежності, свободи від корумпованості на всіх щаблях українського суспільства. «Дуже прикро, що «Майдан» себе не реалізував. Кажуть, що саме він став причиною війни, але я впевнений що це не так, бо Росія давно послаблювала східні та південні регіони моєї країни шляхом скорочення військових частин, нав’язуючи нам керівників, призначаючи чужими руками своїх міністрів оборони, ще й ці кабальні газові договори з Тимошенко, то все не просто так робилося» - з прикрістю констатує вже історичні на сьогодні факти боєць. Момент, коли скидали українські прапори з державних установ, став для Олександра переломним. Тому, коли було оголошено мобілізацію, він був одним із перших, кого зарахували до черкаського територіального батальйону. По закінченню мобілізаційного року служби в тербаті, Сашко підписав контракт зі Збройними Силами України в складі нашої бригади.

  На прикладі східних областей він побачив до чого може призвести громадянська пасивність, невизначеність та людська байдужість. Олександр добре розуміє, що північному сусіду не потрібен той невеликий шматок української землі, як і ті люди з їхніми проблемами. Натомість, впевнений, що московити хочуть відібрати чи знищити те, що лишилося від нашої промисловості, загарбати родючі землі та інші ресурси кількох областей, а то й всієї країни. Росія не хоче відпускати Україну з-під свого впливу та кількасотрічного ярма. Для втілення своїх більш масштабних планів, які можуть не стосуватися нашої землі взагалі, росіянам необхідно контролювати морські шляхи та підходи до моря.
Справжня війна з Росією, на думку Олександра, ще не розпочалася. «Так, безперечно, РФ застосовували бронетанкові та артилерійські підрозділи у цій війні, але в боях не брали участь ані авіація, ані флот москалів, тому розслаблятися ще не час» - стверджує боєць.
  Його поважають та йому довіряють бойові побратими та командири. Він самокритичний та цілеспрямований, педантично відноситься до будь-якої справи за яку береться. В його бойовій машині завжди чистота та порядок, а тридцятиміліметрова гармата завжди готова зустріти "свинцевим дощем» непроханих гостей. На позиції, де востаннє ніс бойове чергування Ряба, він знайшов собі чотирилапого друга, якого врятував від холодної та голодної смерті. Інколи саме Оскар, пухнастий котєйка, допомагав побороти моральну втомленість, яка час від часу з’являється у бійців після тривалих боїв та виснажливої рутини. Хвостатого друга Сашко забрав додому, на Черкащину, тому на нього тепер чекають не лише батьки. А ще боєць мріє про родину та про подорожі на яхті.

  «На війні є три істини: істинний друг, істинний ворог та істинне «я», інколи лише війна допомагає розібратися в собі та людях» - по-філософському підходить до поняття війни Ряба.