Минув рівно рік, як на Донбасі загинув боєць із Житомирщини, якому інкримінують самогубство, а справу й досі розслідують

  Сьогодні, 8 жовтня, минув рівно рік, як, несучи військову службу, на Донбасі загинув Вадим Дмитренко — боєць із Житомирщини. У 2017 році ми розповідали цю трагічну та сумну історію. Справа в тому, що юнаку інкримінують самогубство.

   Для початку варто згадати, що смерть бійця Генштаб проігнорував і навіть не повідомив про неї, навіть тоді, коли тіло юнака вже привезли додому, на його малу Батьківщину. Вадиму Дмитренку було 23 роки, родом він із села Рудня-Іванівська Ємільчинського району Житомирської області.

  Вже 25 жовтня минулого року Вадим повинен був прийти у відпустку, але натомість його мертве тіло привезли фургоном додому, Ані друзі, ані рідні, ані приятелі та знайомі не вірять у цю версію із суїцидом, яку озвучили побратими загиблого бійця.

  Оскільки сьогодні роковини з дня, коли боєць загинув, напередодні ми зв'язалися з рідним братом Вадима — Віталієм, аби дізнатися, що ж змінилося за цей рік: чи розслідується ця справа, чи є якась нова інформація, а одне з найголовнішого, що хотілося б дізнатися — чи й досі головною версією смерті юнака є самогубство і чи поставлено крапку в цій історії, де так багато невідповідностей та неточностей.       

  Ось що розповів кореспонденту нашого сайту у телефонній розмові Віталій Дмитренко: 

  «Слідство затягується, рухається дуже повільно. Уже минув рік, як загинув мій брат, а по факту ніяких суттєвих результатів, зрушень немає.

  Слідчий, який займається цією справою, неодноразово ігнорував мої дзвінки. Він всіляко не сприяв увесь цей час доступу до справи з боку потерпілого, тобто, мене, оскільки я нині є потерпілою стороною. Аби мене визнали потерпілим, довелося особисто їхати до слідчого. Навіть не він мене викликав, а я сам поїхав до слідчого. Довелося не один раз навідатися до нього: вперше, коли я приїхав, мені сказали, що слідчий у відпустці, тож там не можуть розголошувати,  давати його номер телефону.

  Отож, я повинен був їхати туди вдруге, аби дізнатися та з'ясувати у слідчого, як він веде справу, на якому вона етапі. Це все було на початковому етапі. А станом на сьогодні нічого в цій історії не змінилося: якихось важливих змін, подій у цій справі не відбувається.

  Я дізнавався, що подібні історії, з якою довелося зіштовхнутися наші родині, вирішуються за 6, або ж десь за 9 місяців і з ними досить швидко розбираються та повністю закривають справу. Все можна було б зробити значно швидше. А нині ж слідство рухається повільно, та й то лише тому, що наша родина проявляє активність до ходу розслідування справи, зокрема й я час від часу навідуюся, аби дізнатися про те, яка інформація є станом на останній час і що взагалі відбувається у розслідуванні».

  Зазначимо, що на сьогоднішній день версія із нібито самогубством Вадима Дмитренка не доведена. Ця версія, скажімо, повисла у повітрі.

  «За цей рік, після того, як сталася трагедія, з боку військової частини 3018 не було зроблено жодних кроків для з'ясування обставин загибелі мого брата, коли той ніс військову службу у вищезгаданій військовій частині. Вони взагалі не сприяють, аби цю справу швидше розслідували і, зрештою, в подальшому закрили. З боку частини 3018 не було надано співчуття та сприяння тому, щоб справа рухалася швидше.

  Варто додати, що, починаючи з моменту, коли загинув мій брат, ніхто з вищестоящих офіцерів, від сержанта, і до командира частини, не визнають своєї провини в тому, що сталося. На цьому етапі в тій частині ще працює той сержант, який був у Вадима, а також командир роти, наскільки я володію інформацією, теж ще працює на попередньому місці, у цій же військовій частині. Принаймні три місяці тому вони ще там працювали. Не знаю, чи зараз це так само, останньою інформацією, на жаль, не володію. Зауважу, що ніхто нас не повідомляв про те, чи поніс хтось якусь відповідальність за те, що трапилося з Вадимом і люди увесь цей час там працювали.

  З самого початку був звільнений командир частини. І, наскільки мені відомо, із безпосереднього керівництва звільнили лише командира батальйону. Та й  трапилося це десь через півроку чи 9 місяців після того, як все трапилося. Не одразу. Не знаю, щоправда, чи пов'язано це із загибеллю Вадима, можливо, зовсім ні, але факт лишається фактом. Командир батальйону через тривалий час після того, як трапилася трагедія з моїм братом, був звільнений», — говорить Віталій.

  Детальніше про цю сумну, трагічну  історію, яка трапилася 8 жовтня  2017 року, ви, шановні читачі, можете почитати за цим посиланням. Залишається лише побажати, щоб всі обставини цієї справи нарешті розслідували, а її якнайшвидше закрили. Звісно ж, судячи з того, що розповів Віталій Дмитренко, поки на це сподіватися не доводиться. Але рідні Вадима все ж сподіваються за допомогою ЗМІ привернути увагу до цієї історії, аби в ній все ж було поставлено крапку і нарешті восторжествували правда й справедливість.

viber image

viber image 2

              

 

Последнее изменение Понедельник, 08/10/2018

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework