Релігійний діяч українізовував церковні парафії, був настоятелем собору Різдва Богородиці у Житомирі, виконував обов'язки округового єпископа. У вересні 1926-го під тиском місцевої влади був змушений залишити Житомир і переїхати до Глуховв. Став єпископом Глухівським і Конотопським. Зазнав постійних утисків з боку органів радянської влади та органів НКВС за відстоювання інтересів незалежної української церкви, - розповідає gazeta.ua. 

  1929-го заарештований, деякий час перебував у в'язниці. Після ліквідації Української Автокефальної Православної Цервки продовжував служіння, обслуговував Вінницьку єпархію.

  1930-го почав відновлювати УАПЦ, але без назви автокефалія. Клопотав про відкриття нових храмів для близько 300 парафій, які залишилися вірні Українській Автокефальній Православній Церкві.

  1935-го владика Володимир повернувся до Києва, але зазнав утисків з боку радянської влади та був змушений оселитися у Білій Церкві. Збирав там підписи на відкриття нових парафій, здійснював таємні відправи.

  У січні 1937-го звертався до ВУЦВК з проханням дозволити взяти на себе організацію Української православної церкви. У червні того ж року його як архієпископа Київського, останнього очільника УАПЦ, заарештували та ув'язнили.

Джерело: gazeta.ua