У неї був шанс на життя, але чомусь вона своєчасно не звернулася за допомогою до лікарів. Наслідки цієї аварії трагічні, - про це повідомляє газета «Ехо».

  За кілька днів вона померла від отриманих травм. Сиротами залишилися троє її малолітніх дітей і вбиті горем батьки...

  Під час однієї автопригоди водій випадково зачепив зовнішнім дзеркалом іншого водія, який саме в цей момент відкривав двері свого припаркованого автомобіля. Від удару той упав і отримав незначні тілесні ушкодження. Після скоєного обидва водія вирішили розійтися "по-мирному", попередньо домовившись про компенсацію потерпілому. Але вже наступного дня потерпілому стало зле. Він звернувся до лікарів, які під час обстеження виявили перелом ноги. Про те, що хворий напередодні потрапив у ДТП, він промовчав. Минуло 5 днів, винуватець не поспішав з грошима. І тоді потерпілому нічого не залишалося, як звернутися до правоохоронців і все розповісти...

  Після скоєної дорожньо-транспортної пригоди винний водій умовив потерпілого не викликати правоохоронців для розслідування, а мирним шляхом вирішити всі питання, до того ж матеріальні збитки від самої аварії незначні і, на щастя, ніхто з учасників автопригоди не отримав тяжких тілесних ушкоджень... Чи правильно вчиняє потерпілий, погоджуючись на цю джентльменську угоду? Чи не порушують таким чином обоє правил дорожнього руху? Чи варто брати у заставу документи? А у разі, коли винуватець ДТП не виконає своєї обіцянки, чи можна його притягнути до відповідальності? Як свідчить практика, вже бачимо, чим можуть закінчуватися такі "мирні" угоди.

  На думку юристів, які спеціалізуються на подібних ситуаціях, не все може бути так просто, як здається на перший погляд учасникам самої ДТП.

  Частенько трапляється, що водії з самого початку порушують правила дорожнього руху, коли вони причетні до ДТП, самостійно домовляються про грошову компенсацію. Звичайно, правоохоронців на місце аварії не викликають, сподіваючись на порядність один одного. З одного боку, вони начебто полегшують роботу поліції на той момент, коли це трапилося, а з іншого - тим самим ускладнюють, коли винуватець пригоди забуває про усну угоду і потерпілий вже починає шукати законні шляхи притягнення винного до відповідальності. І ось тоді випливає на поверхню сам факт ДТП, який належним чином необхідно перевірити. Саме тут і виникають непередбачувані трудднощі. Адже на місці пригоди транспортних засобів вже немає, немає можливості з'ясувати, де саме вони знаходилися на проїжджій частині. Питання виникнуть і щодо свідків. Де їх тепер шукати? Брати до уваги лише свідчення самих водіїв? Як показує практика, пояснення водіїв будуть протилежними. Кожен з них буде відстоювати свою правоту. Інакше кажучи, кожен коментуватиме автопригоду на свій розсуд, з певною зацікавленістю, тим самим перекручуючи самі факти. І після цього слідчому дуже важко встановити істину. Це зробити значно складніше, ніж по гарячих слідах. Варто все ж викликати поліцію у подібних ситуаціях.

  Якщо ж учасники ДТП при незначній аварії вирішать самостійно розібратися у скоєному, то передусім їм необхідно запросити свідків зі сторони, записати їхні прізвища, адреси, контактні телефони і спільно накреслити схему розташування транспортних засобів на дорозі. Пояснивши свідкам, як усе трапилося, хто саме винен, з якої причини вирішили залишити місце автопригоди, домовитися про суму компенсації, вказати її у документі. Якщо починаються якісь непорозуміння, то відразу телефонуйте у поліцію. Брати у заставу документи водія для гарантування повернення збитку не варто, оскільки винуватець під час слідства може висунути версію, нібито документи забрали в нього насильницьким шляхом. А в подібному випадку у діях того, хто взяв документи, може вбачатися і кримінальна відповідальність. До неї можуть бути притягнуті й ті учасники ДТП, які починають погрожувати фізичною розправою.

  Юристи радять: всі суперечки слід вирішувати законним шляхом.

  Найкращий вихід - одразу ж на місці аварії її винуватець повністю розраховується за вчинене і при свідках письмово це підтверджує.

Володимир Еннанов, газета «Ехо»