×

Предупреждение

JUser: :_load: Не удалось загрузить пользователя с ID 657.

Минув рік, проте винних у жорстокому вбивстві немає

  Рік тому, 17 жовтня, в нашу оселю постукало непоправне горе: п’ятеро молодих людей до смерті закатували мою онуку, 17-річну Олену Журахівську.

  На пустирі поблизу малинської нафтобази вони жорстоко били її ногами й руками, кидали в дитину цеглою, силою заливали спиртне. Коли Оленка непритомніла, обливали дівчинку водою й знову продовжували тортури.

  Онучку, котра практично не подавала ознак життя, знайшли випадкові перехожі зранку наступного дня на смітнику. Вони казали, лише звірі могли так познущатися над дитиною й залишити її помирати.

  Лікарі шість днів боролися за життя Оленки, однак не змогли її врятувати. 23 жовтня дівчинки не стало. Багато часу було втрачено, й занадто тяжкі травми нанесли дитині, говорили лікарі.

  Коли поховали онуку, не було й сумніву, що нелюди, які закатували її, сядуть за грати. Адже трагедія, що сталася у Малині, набула неймовірного розголосу. Її озвучили у сюжетах центральних телеканалів, місцеві ЗМІ. Поліціянти під прицілом відеокамер в один голос запевняли, справа знаходиться на особливому контролі в місті й області, злочинці обов’язково будуть покарані.

  Проте минув рік, а винні у смерті онуки й досі розгулюють на свободі. Більше того, вони упевнені, злочин зійде їм з рук і відкрито говорять про це.

  Як таке може бути? Адже слідство встановило: усі п’ятеро молодих осіб є спів­учасниками страшного діяння. Усі вони зізналися, що катували дитину. На п’ятому засіданні суду мати замордованої Оленки подала заяву прокурору, щоб узяли під варту усіх винних. Адже під час слідства неодноразово лунали погрози від їхніх батьків, мовляв, спалять нашу хату чи поб’ють. Про це добре знає слідчий. Натомість суддя на одному з засідань виніс рішення: відпустити під домашній арешт навіть тих двох нелюдів, котрі були під вартою.

  Відтак склалася думка, адвокати, яким, очевидно, добре заплатили, захищають катів. А судді оберігають їх лояльними законами.

Складається враження, під загрозою не лише безпека нашої родини, а й інших містян, які можуть стати черговими жертвами нелюдів. Адже безкарність ще більше надихає на злочини. Розкриття убивства звелося до нуля. Судові засідання щоразу відкладають, практично неможливо дізнатися, на якому етапі загальмувало слідство.

  Де тільки я не була, яких порогів не оббивала, аби знайти правду, покарати винних у смерті онуки й захистити свою родину. Стукала у двері місцевих та обласних правоохоронних структур, зверталася до народного депутата. Однак звідусіль — тиша. Нам, правда, порадили найняти безкоштовного адвоката, мовляв, він допоможе покарати винних у злочині. Проте чоловік вникає у справу без особливого інтересу. Очевидно, тому, що немає зацікавленості — грошей.

 Так, ми — бідні люди, вбиті горем. У нас немає впливових зв’язків, «даху». Проте є совість, віра, що правда таки буде на нашому боці. Тож з надією бути почутими вкотре звертаюся до правоохоронних органів із проханням перевірити об’єктивність слідства. Дати відповідь на запитання, чому затягують із вироком? З цим планую звернутися й до головного прокурора України Юрія Луценка.

  Жорстоке убивство нашої дитини не зітреться часом, не стихнуть біль і страшні спогади. Упевнена, якщо малинський суд не покарає винних у вбивстві Оленки, це зробить Господній, де не працюють поруки та хабарі. За страшні діяння перед Господом постануть не лише убивці, а й ті, хто покриває винних у жорстокому вбивстві.

Джерело: mn.zt.ua

 

 

Последнее изменение Вторник, 30/10/2018

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework