Ставка Гіммлера — ставка райхсфюрера СС Генріха Гіммлера «Гегевальд» з перекладу із німецької - «Заповідний ліс».

Саме тут райхсфюрер намагався здійснити свою мрію про заселення «справжніми німцями» східних окупованих територій.

«Десять років тому ніхто і мріяти не міг про те, щоб найвищі чини зустрілися в такому місці — недалеко від українського міста Житомира», — заявив Гіммлер на нараді командування СС і поліції, що відбулася в кінці літа 1942 року в його українській ставці Гегевальд.

Далі Гіммлер зачитав сумнозвісний План «Ост» щодо колонізації східних окупованих земель. У Житомирській області він почав приводити цей план у дію, створюючи «маленьку Німеччину» на українській землі.

Командний пункт з усіма зручностями, загальна територія - 1,2 тис. м²., двоповерховий військовий штаб, два наземні бункери із маленькими кімнатами, трьохметровими стінами і півметровими шаром гуми, - все це знаходиться за декілька кілометрів від Житомира.

Один із бункерів розміщений на території військової частини, інший – за кілька метрів від дороги.

Тут можна було б влаштувати музей, який би став туристичним надбанням не лише для смт. Гуйва, а й для усієї області. Всього у Європі було споруджено 16 підземних ставок. Три з них розміщено на території України, одна – під Житомиром. Але судячи з усього, зараз, воно нікому то і не потрібне…

У ЗМІ було повідомлення про те, що у 2004 році бункер, обабіч дороги, був проданий для створення в ньому музею військової історії. Пройшло десять років…

Нині, не відразу здогадаєшся, що між будиночками, сарайчиками і гаражами знаходиться колишній осідок нацистського ідеолога Генріха Гіммлера. Був період, що у бункері місцевий пенсіонер зберігав картоплю. Зараз, зі слів жителів, там нічого не має.

Дверцята зроблені із круппівської сталі, ніби подзьобані кулями, витримали не одну атаку. На тильній стіні сліди бронебійних гармат. Замка не має, проте відчинити двері так і не вдалося.

Відомо, що бункер має два поверхи, але те що під землею лишається таємницею. Кажуть також, що обидва бункера з'єднані підземним тунелем. Відстань між ними - близько кілометра. Зараз хід завалений і забетонований. Окрім цього існує версія, що десь в лісі є таємний хід і під усім селищем проходять підземні ходи з кімнатами та залами.

Ще варто згадати і кладовище в Зарічанах. За різними даними захоронень тут від 260 до дві з половиною тисячі німецьких солдатів. Говорять, що тут же похований і прах Теодора Ейке, одного з кровожерливим діячів Третього рейху, творця концентраційних таборів. Кривавий генерал розбився в літаку під Курською дугою, і його тіло, за особистим наказом Гіммлера, було перевезено на Зарічанське кладовище.

Взагалі про це місце, ходить багато легенд. Старі люди, в свій час розповідали, що буцімто під похованням солдат знаходяться не то скарби, не то таємні ходи. І зробили тут цвинтар, бо знали, що ніхто не буде тривожити прах покійних. В середині 90-років, коли кладовище реконструювали, то тут знаходили німецькі нагороди, фрагменти зброї та навіть золоті коронки на зуби.

Та шість десятиліть тут не було ні хреста, ні імен, поки в 1995 році не навідалася на місце загибелі свого батька принцеса Маріта Вітгенштайн з чоловіком графом Гроте. Відтоді кладовищем опікується „Німецький союз з догляду за військовими похованнями ”.

На газоні розставили невисокі кам’яні хрести. В центрі – великий. Біля його підніжжя плита з написом: „Тут спочивають німецькі солдати. Пам’ятайте про них. Про жертви всіх воєн, їхні долі”.

На гранітних стелах ви не знайдете імен тих, хто засуджений Нюрнберзьким трибуналом. Тут покояться солдати, один генерал і одна медсестра...

За територією ведеться постійний догляд. тут дерева, кущі та скошений газон. Ми приїхали туди, коли йшов снів, та по бруківці видніли свіжі сліди від взуття та плита із надписом була чиста від снігу.

Інформаційне агентство "Всі Новини"