Як уродженцю Житомира вдалося стати одним з потенційних колонізаторів Червоної планети, випередивши понад 200 тисяч осіб зі 140 країн світу, дізнався спецкор Радіо НВ Богдан Амосов.

  Богдан Амосов: - На якому зараз етапі сама місія, яке її майбутнє?

  Сергій Якимов: З тих пір, насправді, нічого не змінилося. Ми все ще ті сто кандидатів, які чекають дзвінка, коли нам скажуть, що через шість місяців відбір, і відберуть чотирьох кандидатів. Це пов'язано з тим, що на даний момент організація все ще шукає гроші для того, щоб продовжити цю місію. І, насправді, це не так уже й легко, як здавалося раніше.

  - В чому полягають складнощі? Це суто фінансова історія, чи технологічно все складніше?

  - На даний момент це суто фінансова історія. Ще [одну] конкретну проблему я відзначити не можу, тому що я насправді не знаю, чому так важко знайти кошти для продовження місії.

  Виходячи з того, що нам кажуть, ясно, що не дуже просто довести всіляким інвесторам, людям, у яких є гроші, що проект, який ти робиш, принесе якісь плюси для тих людей, які дають гроші.

  - А як ви подали заявку на участь в місії? Можете згадати весь цей процес: чи складно це було; наскільки ви вірили в те, що дійсно вдасться попасти в сотню кандидатів?

  Це почалося, якщо не помиляюся, в 2013 році, відкрився відбір - це був перший етап. Для першого етапу всього лише потрібно було заповнити онлайн-анкету з великою кількістю питань, де ти відповідаєш про себе: хто ти такий, чим займаєшся, трошки своєї біографії, деякі питання психологічного характеру.

  Потрібно було ще зняти коротке відео - менше однієї хвилини, - де потрібно було відповісти на три питання: чому ти хочеш на Марс, чому ти вважаєш себе кращим кандидатом - і найголовніше питання, - чи є у тебе почуття гумору. Після цього, коли набралося, якщо не помиляюся, трохи більше 200 тисяч кандидатів, через деякий час пройшов другий відбір.

  Другий відбір являв собою попередню медкомісію, де давали список вимог до твого організму. І потрібно було знайти місцеву клініку, лікарню, яка проведе тобі всі ці аналізи, дослідження, і просто відправити результати назад. Після цього залишилося, здається, близько шестисот або тисячі чоловік.

  Потім був наступний етап - співбесіда через Скайп з медичною комісією, де ти повинен відповісти на дві групи різних питань.

  Перша група питань була пов'язана з розумінням місії, - тобто тобі перед цим етапом дали список літератури, яка відноситься до цього порядку, і потрібно було відносно підготуватися, як до іспиту, а потім просто відповідати на незручні запитання.

  Друга група питань була суто психологічною - голова медичної комісії задавав тобі певні психологічні питання, щоб визначити, чи розумієш ти, наскільки важлива ця місія, наскільки вона може бути важка, чи готовий ти кинути все і полетіти на Марс, - щось в цьому дусі.

  Фото: Сергей Якимов via Facebook

  - І що ви відповіли на ці питання?

  Я пам'ятаю одне питання, яке мені задали. Одним з питань було: "Коли ти прилетиш на Марс, поживеш там деякий час, і тобі запропонують повернутися на Землю через рік-два, чи повернешся ти назад на Землю? І чому?".

  Я спочатку відповів, що не можу, не знаю, тому що я ще не на Марсі, і мені ніхто не пропонує повернутися на Землю, як я можу відповісти? Але потім мені кажуть: "Уяви, - ти на Марсі. Уяви, що тобі задають таке питання".

  І моя відповідь була: "Швидше за все я не повернуся так швидко, - як мінімум тому, що, по-перше, я прилетів туди, щоб будувати колонію. Мені потрібно, щоб все працювало, мені потрібно підготувати колонію до польоту наступних екіпажів; плюс досвід, який я накопичив за ці роки, потрібно передати наступним поселенцям, для того щоб вони не починали все з нуля". І це була правильна відповідь.

  - Що вас мотивувало пройти такий довгий шлях і дійти до сотні кандидатів?

  В першу чергу, це моя мрія, бо я з дитинства мріяв стати космонавтом. Я до сих пір мрію стати космонавтом і збираюся досягти цієї мрії.

  А друга мрія: хочеться для людства кращого майбутнього, і я бачу, як допомогти - привнести якісь плоди в [розвиток] космічної галузі та дослідження космічного простору, брати участь в розробці якихось технологій, які будуть використовуватися не тільки в космосі, але і для поліпшення життя на Землі.

  Це дві мої головні мотивації, і коли я наважувався на участь в цьому проекті, я не думав, що я кидаю все, лечу назавжди, нікого не побачу, лечу в один кінець, вмирати туди. Я так не думаю досі, тому що вважаю, що ми туди летимо не вмирати, а жити, розвивати науку і техніку

  Плюс у нас буде зв'язок із Землею, - якщо за кимось занудьгуєш, можна завжди написати лист, записати відеоповідомлення, аудіоповідомлення, навіть в такому варіанті можна з кимось спілкуватися. Це не інша галактика, коли повідомлення нікуди не доходять.

  - Якщо з цією місією не складеться, чи є у вас плани та бачення, що робити далі?

  - Так, плани є. Оскільки я зараз живу в Штатах і у мене є грін-карта, то є й шанс отримати американське громадянство. І я цей шанс не втрачу, бо після того, як у мене буде це громадянство, я зможу взяти участь у відборі астронавтів в NASA. І я збираюся цим шансом скористатися, це мій "план Б".

Богдан Амосов, nv.ua

Фото: Сергей Якимов via Facebook