Не вдаючись у деталі, можна сказати, що є серед них правдиві, а є й відверто спекулятивні, мовляв, «лісівники тільки те й роблять, що ліси вирізають і скоро стиглого лісу взагалі не залишиться». З іншого боку, не всі «помічають» наявність робочих місць, рівень заробітної плати, обсяги сплачених податків у Державний і місцеві бюджети лісопідприємствами області. Це майже мільярд гривень за рік.

  Потужно фінансують лісівники й важливі соціальні проекти. Наприклад, дороги. Скажімо, Ємільчинський держлісгосп прокладає автошляхів, мабуть, вже більше, ніж будь­який райавтодор. А перші лісові дороги він почав будувати ще у 2007 році. Тоді, щоправда, для цього виділялися незначні бюджетні кошти. Отож лісівники вирішили не шукати підрядників «на стороні», а будувати автошляхи власними силами. Для цього задіяли свою наявну техніку, пізніше — докупили новішу. І справа, як кажуть, відразу зрушилась із місця. Згодом у лісопідприємстві вирішили створити окремий «дорожньо­будівельний підрозділ».

  — Розпочинаючи із 2007 року всі лісові дороги будуємо самі, — розповідає директор ДП «Ємільчинське лісове господарство» Олег Дідус. — За 12 років роботи ми набули значного будівельного досвіду і створили спеціалізовану будівельну ланку. Зараз вона оснащена двома екскаваторами, бульдозерами, грейдерами та п’ятьма самоскидами, які займаються підвезенням будматеріалів. А нещодавно закупили ще й великотоннажний самоскид, який відразу доставляє 30 тонн щебеню або піскосуміші до необхідного об’єкта. Є навіть свій коток для утрамбування верхньої частини дорожнього полотна. Таким чином ми можемо будувати дороги з нуля і до повної здачі в експлуатацію.

  А щоб забезпечити роботою цей новий підрозділ, ми почали будувати не лише лісові дороги, а й працювати на замовлення. До нас почали звертатися із замовленнями сусідні лісгоспи, місцеві сільські громади, згодом надійшли «підряди» навіть із Рівненської області. Щоб наш дорожній підрозділ працював повноцінно, йому необхідно щороку будувати щонайменше 20 кілометрів автошляхів. За останні декілька років ми допомагали створювати дорожню інфраструктуру своїм колегам: Олевському, Коростенському, Лугинському та Білокоровицькому держлісгоспам. У Рівненській області ми також будували дороги на території двох сільських рад у 2016 і 2017 роках, на їх замовлення. На відкриття приїхали керівники району і депутати Рівненської обласної ради. Вони довго не могли повірити, що «якийсь там держлісгосп» зміг побудувати таку добротну дорогу. Тепер і в сусідніх селах просять, щоб ми їм налагодили шляхосполучення. А всі дороги, що з’єднують лісництва і населені пункти на території Ємільчинського держлісгоспу, ми самі обслуговуємо і влітку, і взимку: грейдеруємо, підсипаємо, розчищаємо сніг і т. п. І все це робиться коштом лісгоспу.

  У цьому році, зокрема, ми добудовуємо відрізок дороги протяжністю 9 кілометрів у Кочичинському лісництві, найвіддаленішому в Ємільчинському районі. Там через болота і практично непрохідні місця дороги як такої раніше взагалі не було, жителі Кочичиного десятки років потерпали без нормального шляхосполучення. Тепер туди зможе ходити автобус, їздитимуть і автомобілі. Нам дуже дорого обійшлася ця дорога, одного піску на неї вивезли близько 10 тисяч тонн і таку ж кількість — відсіву та щебеню. Загальна вартість її сягнула 2,5 мільйона гривень. Зрозуміло, що ці кошти нам ніхто не поверне, але для місцевих жителів ця дорога — мабуть, найбільша радість за останні два десятиліття.

  Ясна річ, що лісові дороги потрібні й лісівникам, вони їх прокладають для власної економічної вигоди: це зручність і безпечність доставки лісопродукції, зменшуються поламки техніки, зростає оперативність при гасінні пожеж і т. п. Сьогодні — це важливий інфраструктурний об’єкт і в соціальному плані, — зазначає Олег Якович.

  У 2018 році Ємільчинський дорожньо­лісовий підрозділ збудував трохи більше 20 кілометрів автошляхів — мабуть, не менше, аніж будь­яке районне дорожнє управління.

  Також близько 50 кілометрів лісових доріг тепер щороку доводиться обслуговувати і ремонтувати. І хоча це — не асфальтовані дороги, а з білощебеневого покриття, все ж на їх будівництво та утримання Ємільчинський держлісгосп витрачає мільйони гривень власних коштів.

  Ми побували на об’єкті дорожнього будівництва неподалік села Кочичиного, де в складних умовах майже непрохідних лісів і боліт «стелять» дорожнє полотно ємільчинські лісівники.

  — Ми не шукаємо замовлень, зараз, навпаки, нас шукають, — хвалиться начальник автотранспортного цеху ДП «Ємільчинське лісове господарство» Олександр Мельник. — Замовники бачать нашу роботу на об’єктах, оцінюють її, а потім приїздять у держлісгосп укладати угоди. Ми не встигаємо виконувати всі заявлені підряди. Торік ми працювали, окрім Ємільчинського, в Овруцькому, Коростенському і Олевському районах, — розповів начальник автотранспортного цеху.

  До речі, всі дороги, які будуються держлісгоспами області, офіційно реєструються, експлуатуються як дороги місцевого значення і десятками років служать людям.

  На головному фото директор ДП «Ємільчинське лісове господарство» Олег Дідус (праворуч), грейдерист Олександр Гресько та начальник транспортного цеху Олександр Мельник (ліворуч). 

Володимир Васильчук

Джерело: zhytomyrschyna.zt.ua

 Новини Житомира