З цим свинокомплексом у коростенців давні і «запашні» стосунки. Минулого року, за лічені дні до нашого фестивалю дерунів, у місті так засмерділо, що зчинився загальноміський скандал. Заворушилася і влада міста, і депутати обласної та районної рад. Загальне обурення було таким, що директор комплексу Вадим Шестаков мусив публічно вибачатися перед містянами і обіцяти, що більше так смердіти не буде, що «всі можливі заходи щодо зменшення впливу нашої діяльності будуть здійснені». «Ми розуміємо, який дискомфорт запах створює для жителів, і будемо робити все, щоб цей дискомфорт мінімізувати» - сказав тоді Вадим Шестаков. Свято дерунів минуло з іншими запахами – приємними, «деруновими», а свинокомплекс, кажуть, став одним із спонсорів фестивалю, - розповідає uzh.life

  Тоді ж, минулої осені, пан Шестаков обіцяв змінити технологію утилізації продуктів життєдіяльності свинок. За його словами, вони тоді невдало змінили систему внесення гною на поля, тому «будемо повертатися до тих практик, які ми застосовували в 2017 році, …а з наступного року ми розробимо детальний план дій, який ми презентуємо громаді, щодо вивезення гною на поля».

  Зараз у Коростені запаху від комплексу не чути. Але вже весна, попереду літня спека. До того ж, це у Коростені нема запаху, а у найближчих до свинокомплексу селах – Ходаках, Грозиному, Сингаях?

  10 березня лідер Коростенського «Укропу» Віталій Науменко у соцмережі виклав відео, на якому продемонстрував нововведення від «ДФУ-АГРО», а саме пластикову трубу, точніше – цілий трубопровід, від свинокомплексу до тих самих багатостраждальних полів навколо села Ходаки. Ми теж побували біля цієї технологічної новинки по «мінімізації дискомфорту». Діаметр труби – сантиметрів 30, довжина – кілометрів п’ять.

  У Ходаках і Грозиному ми розмовляли з багатьма людьми. Для всіх сусідство з свинокомплексом біда. Для когось більша, для когось менша. Приміром, у день, коли ми були у Ходаках, у центрі села поганого запаху майже не було, зате на тій околиці, куди найближче підходить «трубопровід» - смердить добряче.

  Мешканці хочуть через суд розривати договори оренди паїв, бо шансів на те, щоб розірвати за згодою сторін, за словами жителів Ходаків, - немає.

  «Ми - «пайовики». Ми здали в оренду свинофермі паї на 10 років (залишилось 5). Ми думали, що вони оброблятимуть землю, засіють поля, а вони почали розводити тут лагуни лайна. Ми не думали, що вони цю смердючу рідину будуть нам виливати. У договорі такого немає. 

  Минулого року моя сусідка взяла аналіз води з криниці – це жах: там і аміак, там і нітрати, там і глисти, різні інфекції. Екологічна служба приїжджала з Житомира, брали аналізи. Наприклад, аміак в землі в 2,6 рази більше допустимого. Представники «ДФУ-АГРО» казали, що вони в цьому не винні.
Цього року це лайно заливали не тільки на паї, а просто на мій город! У мене маленькі діти – 4 і 8 років, вони отруїлись, і я отруїлась. Там де я живу, вони за тиждень на поля викачали зі своєї ями все лайно. 8 березня тут так смерділо! Тепер там цілий ставок з лайна, сотні тисяч кубів туди викачали. І навіть дохлі свині – все йде нам на поля. Дітей на вулицю неможливо випустити. Вони цим смородом дихають, а потім блюють. Мені 43 роки, а я вже маю проблеми з зором через цей аміак.
Вода в селі вже забруднена. Екоінспекція каже, що цю воду пити не можна. А де ж мені брати воду? Я собі воду привожу із сусіднього села, Каленського.
У суботу викликали поліцію на саме поле. Поліція все зафіксувала, але справу ніхто не відкриває, в реєстр не заносить, хоча всі документи є. Минулого року я подала в суд, щоб розірвати з ними договір оренди. 15 січня мало бути засідання, воно не відбулося. Суд назад їм повернув документи... Будемо боротись далі », - каже мешканка села Ходаки ОКСАНА ПОЛІНОВСЬКА.

  Нарікають люди і на владу – як сільської, так і районної: «Вони нічого не роблять! Ніяк нам не допомагають».

  «Періодично ми звертаємося до «ДФУ АГРО», остання зустріч була вчора. Я їм передав листа, щоб вони припинили викиди на паї людей. Вони кажуть, що в них всі показники в нормі. Говорив з ними і про забруднену воду в колодязях – вони відповіли, що шкідливі речовини могли потрапити туди і через ґрунтові води.

  Земля за межами населеного пункту є приватною власністю, тому сам власник повинен звертатися до екологічних служб, щоб ті взяли ґрунт на аналіз. Ми також зверталися в екологічну службу. Кажуть, що є певні перевищення, але несуттєві, не можу згадати на скільки відсотків.
Риба дохне – це правда. Але зі слів орендаря, воду він перевіряв на аналізи. Вона чиста»,- виправдовується ПЕТРО ПОТОПАЛЬСЬКИЙ, сільський голова Ходаків.

  У Грозиному, яке знаходиться на південь від свиноферми, вже опустили руки. «У нашому селі є інший свинарник, колишній «п’ятачок», яким теж володіє «ДФУ-АГРО». І там також є басейн з відходами. Коли температура більше 20 градусів, відходи випаровуються, і в селі стає неможливо дихати. Від «великої» свиноферми сморід також є, але тільки коли вітер дме з Півночі. А таке буває нечасто. До мене онуки приїжджають, і одразу кажуть: діду, ми поїхали назад» - розповідає Володимир Лукашенко. У сільраді Грозиного бачать в діяльності свинокомплексу не лише мінуси, але й плюси. За словами сільського голови Володимира Антонюка, свиноферма – це робочі місця. З Грозиного на фермі працює з десяток людей, з Коростеня – кілька десятків. Конфліктів між працівниками і тими, кому «допікає» сморід, кажуть, - немає, бо усі розуміють, що кожен заробляє копійку як може. Крім того, за словами Антонюка, керівництво ферми допомагає селу й фінансово – наприклад, виділили кошти на ремонт гімназії, і роздають подарунки до свят.

  І що з усім тим робити? Очевидно: якщо зібрати в одному місці 20 з гаком тисяч свиней, то буде і сморід, і аміак, і глисти, і брудна вода, і дохла риба. Тобто, винні не свині, а ті, хто зібрав їх в одному місці. Саме вони мають обов’язок (і моральний, і юридичний) зробити так, щоб не смерділо і не труїло. Поки що у «ДФУ-АГРО» це виходить, прямо скажемо, погано.

  А чи взагалі є вихід з ситуації, якщо тисячі свиней вже зібрані в одному місці? Куди подіти те лайно? Звісно, у світі вже давно знайшли прийнятний вихід, ми ж не єдина країна, де є великі свинокомплекси. Називається цей вихід – біогазовий завод, тобто переробка свинячого лайна на корисне і безпечне для екології паливо. До речі, такий завод вже є і в Україні, на Дніпропетровщині. Теж при свинокомплексі, і переробляє щодня 80 кубометрів свинячого гною. Звісно, такий завод – це гроші (зокрема, згаданий на Дніпропетровщині – 16 мільйонів гривень), але не такі вже й великі. Принаймні, це очевидно дешевше, ніж труїти землю і тисячі людей.

Микола Карпенко, Наталія Кучинська, фото Тимура Азізова