Його звати Андрій. Щоранку він прокидається з думками "Чи не забула Надія Іванівна про сьогоднішній візит?", "Чи пішов Анатолій Йосипович на кардіограму?". Такі думки виникають недарма. Щодня він допомагає своїм пацієнтам лікувати страшенний гострий біль у спині, нормалізувати високий чи низький тиск та направляє на УЗД. Люди його люблять, бо він радить, як кажуть, те, що треба. Ніколи не виписує дорогущі таблетки, на які одинока бабуся позичатиме гроші у сусідки. Він не з тих, хто доплюсує у рецепт з десяток непотрібних речей, що потім роками лежатимуть в аптечці. Його історія, мабуть, звичайна, проте справи – ні, - розповідає novograd.city.

  Андрій з дитинства хотів бути у спорті. Мама завжди казала, що все можна поєднати. Так він вступив до Київського національного університету імені Олександра Богомольця на факультет "Спортивної медицини". Мрії про спортивного лікаря так і не стали реальністю – після другого курсу навчання факультет розформували, і хлопець пішов на "Сімейну медицину". Далі були роки інтернатури та практики у Бердичеві, де він зустрів свою дружину. Згодом вони переїхали до Новограда в пошуках роботи. Чи то удача повернулась обличчям, чи то чоловік був надто наполегливим, але він таки влаштувався на посаду лікаря у міськрайонну поліклініку. Згадуючи ті часи, усміхається, бо його радо прийняли до лав медпрацівників Новограда.

  Свою роботу лікар любить. Пишається тим, що підписав близько 1100 декларацій.

 

  На прийомі Андрій розпитує у пацієнтів усе до деталей – навіть на чому та як спали. З уважністю вислуховує скарги і не квапиться ставити страшних діагнозів. Кожному міряє тиск і питає "Як ви сьогодні почуваєтесь?".

  У черзі, між собою, люди кажуть, що таких, як він, ще треба пошукати. Вони ладні просидіти півдня у тій черзі, аби отримати якісну консультацію.

  Сьогодні на прийом приходив дідусь, скаржився на сильний кашель. Приніс у згортку вчорашній рентгенівський знімок і вже готувався почути невтішний діагноз. Лікар заспокоїв, пояснив, чому з’явився кашель, виписав декілька дієвих препаратів та наказав пити теплі чаї й берегтися.

  Цей прийом один зі звичайних, та чоловік каже, що інколи трапляються й курйозні випадки. Наприклад, пацієнти вигадують собі такі діагнози, що навіть йому стає зле. Хоча такі ситуації не найстрашніші – є люди, які займаються самолікуванням, а потім приходять із такими ускладненнями, що годі й думати. Лікар вважає, що пересічна людина має усвідомлювати всю цінність здоров’я, а не лікувати хворе горло керосином – один із випадків у практиці.

  На питання "Що змінилось у його роботі після медичних реформ?" відповідає, що стало легше працювати. Андрієві подобаються такі зміни в медицині, навіть називає їх прогресивними, бо вся система переходить на спрощений рівень роботи – згодом уся інформація про пацієнтів розміщуватиметься у єдиній базі даних і вміщатиметься в телефоні. Відверто не розуміє тих, хто принципово не підписує декларації лише з тих міркувань, що доведеться платити зі своєї кишені лікареві. Вважає, що ті, хто досі не уклав договори, – самі ж у паніці шукатимуть лікаря.

  У чому таємниця такої успішної роботи?

  Андрій Троцький – сімейний лікар, який усього досяг багаторічною, сумлінною та чесною працею. Каже, що якби не любив медицину і спілкування з людьми, то довго б не протримався. Лікарям-початківцям радить не соромитись якнайбільше дізнаватися про пацієнта, бо найчастіше саме з таких розмов можна вивідати, як та чому той захворів або погано почувається. Наголошує на тому, що головна мета – не    лише медикаментозно, але й морально вилікувати пацієнта, тоді можна називати себе лікарем.

Новини Житомира