91-річна житомирянка: Це була третя хвиля рекрутства. У першу й другу — забрали старших, а мене мама ховала в погребі
Ніні Петрівні Юхимчук через два місяці виповниться 92 роки. Але у свій поважний вік вона зберегла гарну пам’ять, тож ясно пригадує, як її, 15-річну дівчину, разом із іншими такими ж юними хлопцями і дівчатами, фашисти погнали до Німеччини.
— Це була третя хвиля рекрутства, — каже бабуся. — У першу й другу — забрали старших, а мене мама ховала в погребі. Коли у вересні 1942 року німці наїхали втретє, то оточили село й збиралися його підпалити. То мама й каже: «Давай, доню, підемо, що поробиш? Село ж спалять».
Отак Надія опинилася в неволі, потрапила на роботу до хазяїна, тяжко працювала в нього, аж поки в 1945-му її, як і сотні тисяч українських бранців, визволили радянські війська.
А вдома — мативдова та молодший братик, тож довелося йти не вчитися, а працювати. На її довгому життєвому шляху було всього: роботящу жінку в селі шанували, тому часто ставили туди, де треба було «підтягнути» стан справ. Вийшла заміж, народила дітей, раділа онукам, та літа взяли своє. Давно вже поховала чоловіка й дітей, онуки живуть далеко від неї, тож Ніна Петрівна залишилася в домівці одна. А руки й ноги болять, здоров’я підводить і не завжди стачає сили, щоб зробити навіть хатню роботу.
На щастя, має старенька підтримку від територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ружинського району. Його соціальна робітниця Наталія Захарчук допоможе прибрати в хаті й купити продукти та ліки, заплатити комунальні платежі та обробити присадибну ділянку. А головне — весь час спілкується з Ніною Петрівною, скрашуючи її одиноке життя.
— Ніна Петрівна Юхимчук — одна із багатьох жителів Ружинського району, ким опікується наш терцентр, — говорить його директор Володимир Туранський. — Лише за п’ять місяців цього року ми виявили та обслужили 2334 особи. Особлива ж наша турбота — про отаких, як Ніна Петрівна, одиноких громадян, а їх у нас — 289. Є ще й ті, кого обслуговуємо на платній основі.
В самому територіальному центрі підопічні отримують можливість поспілкуватися, проявити свої таланти, зайнятися улюбленою справою. Багатьом із них у міру своїх можливостей ми надаємо грошову допомогу, продукти харчування, а навесні виділили посівного насіння на загальну суму 16,43 тис. гривень. І з «гуманітарки» допомагаємо підопічним одягом, взуттям.
Робота колективу територіального центру соціального обслуговування — нелегка, бо вимагає від його робітників і фізичного, й морального напруження при досить невеликій заробітній платі. Нагородою їм є посмішка старенької людини, яку вони підтримують у нашому нелегкому сьогоденні.
Іраїда Голованова
Фото автора
Джерело: zhytomyrschyna.zt.ua