Із сусідньої вогневої точки до нас наближається старшого віку добряче загорілий чоловік. Постійні чергування, 5-річна війна зі всіма її «прєлєстями» та щоденна спека відзеркалюються на нордичному обличчі хронічною втомою. Проте як тільки починаємо спілкуватися людина одразу змінюється: посміхається та охоче розповідає про побут, службу, ворога.

  Головний сержант роти є одним із тих небагатьох бійців, які воюють від самого початку війни. Влітку 14-го побував у пеклі Іловайського "зеленого коридору» в складі батальйону Донбас, а восени був переведений до новоствореного мотопіхотного батальйону «Горинь», тому його можна сміливо називати "старожилом" цього підрозділу. До війни займався досить таки прибутковою підприємницькою діяльністю в Мелітополі. Втім, коли росіяни заявили свої права на українські землі, чоловік покинув усе та пішов добровольцем відстоювати права своєї України.

  «Багато хто каже, що тут заробітчани воюють, проте я не згоден, - каже військовий, - для мене моє рішення є збитковим у фінансовому плані, справа в тому, що мотивація, життєві цінності та світосприйняття змінилися після того, як нас зрадив ще донедавна дружній народ».

  Для Вікторовича Росія, до початку інтервенції в Україні, і справді в якійсь мірі була своєю, адже тривалий час жив у Комсомольск-на-Амурі, там служив, там же написав і видав свою збірку віршів «Криниці». Рідний батько нашого патріота був заступником командувача 15 повітряної армії СРСР, тому таке поняття як «життя військового» для нього та його родини дуже близьке.

  Вікторовича вдома чекають дружина, 5 дітей та поки 4 онука, два його зятя також безпосередні учасники цієї війни. На питання про втому від війни Вікторович відповідає коротко, зрозуміло, не задумуючись: «Як можна втомитися від любові до своєї землі та Батьківщини?!»

  Зробити свій внесок у захист нашої України може кожен: 0934572940 (відділення комплектування).

30 окрема механізована бригада ім. князя Костянтина Острозького

Новини Житомира