Про це розповідає tvoya-opora.org.

   Василинка не має друзів, бо малеча надворі, коли бачать її великий язик, що випирає на кілька сантиметрів, хіба насміхається і тицяє пальцями. Тож її вірними друзями тепер хочемо стати ми.

  Василинка Федоровська  –  нова підопічна. Дівчинці 2,5 років. Разом з батьками і старшою сестричкою вона живе у селі Малин на Житомирщині. Мама називає Василинку своєю найбільшою помічницею по господарству, вона радо наливає водичку курчаткам, годує поросяток і пасе каченят.  Дівча обожнює танцювати, любить, коли її гладять по голівці, і боїться, аби ненароком хтось не зачепив язичка, який завжди назовні. У неї лімфангіома - доброякісна пухлина у лімфатичних вузлах, та неконтрольовано росте і самостійно Василинці з нею не впоратися.

  Василинка народилася 6 лютого 2017 року. Пологи минули дуже швидко, мама Дарина пригадує, що дівча вагою у 3500 грамів і 53 сантиметри завважки на світ з’явилося буквально за три потуги. І хоча всю вагітність лікарі запевняли жінку, що із її дитям усе добре, чому після народження мамі її не показали. Усе, що пам’ятає Дарина: її донечку поклали на кушетку, медики, які збіглися на прохання колег, почали щось шукати в телефонах… Причину такого занепокоєння мама зрозуміла, лише коли побачила донечку – уже тоді із рота випинав язичок, лікарі хіба припускали: то «макрогласія» - аномальне збільшення язика.

  На третій день життя дівчинку, яка навіть смоктати молочка толком не могла, бо у роті під язиком була гулька, а ще зовсім не було слини, перевели до Житомира. Там на 11 день життя її прооперували, розкупорили слинотоки, а потім довго лікували антибіотиками. Медики думали, що пухлинки під язичком набрані гноєм. Коли ж те не підтвердилося, сказали батькам, що єдиний вихід для Василинки – операція, одначе такій маленькій дитинці її робити бояться, і зі словами «підросте – приїздіть» відправили додому.

  Після того лікування Василинці справді стало трішки ліпше, вона хоча б могла ковтати і язичок трішки зменшився. Щоправда, ненадовго. Їй було шість місяців, коли за якісь лічені хвилини язик збільшився у кілька разів, вкрився ранами і них почала виділятися сукровиця.  Перелякані батьки примчали у Житомир, де донечку на три тижні поклали до реанімації, годували через катетер і щодня літрами вливали антибіотики. Хірург тоді знову заговорив про операцію, одначе робити її відмовився, мотивуючи тим, що занизький гемоглобін, та знову відправив додому.

  Однак через три місяці ситуація повторилася. Тоді окрім збільшеного язика у Василинки просто у лікарні на шиї ще й вилізла гуля. І хоча лікаря та особливо не турбувала, він відправив дитя на МРТ, яке і показало, що її стан – то лімфангіома, а ніяка не «макрогласія», а значить лікувати треба було геть інакше, бо усі ті антибіотики лише провокували запалення. Зрештою дійшло до того, що дитина почала буквально задихатися, перестала пити воду, коли рідні вже перелякалися не на жарт, зібрали речі і повезли Василинку до Охматдиту.

  «Мамочка, не хвилюйтеся, все буде добре», - це протягом двох місяців, поки дівчинка була у столиці, говорили Дарині лікарі. Василинку весь час годували сумішами, крапали їй вітаміни, робили усе можливе, аби зміцнити дитячий організм. Там же нарешті визначили і зі стратегію лікування: у серпні запланували повторне МРТ, а потім введення ліків у кісти під язичком. Оперувати той можна буде лише після того, як кісти зникнуть, інакше – з’являться у іншому місці. А коли із вадою буде покінчено, мікрохурург виправить розміри язичка, аби той поміщався і ротикові і Василинка нічим не відрізнялася від інших діток.

  Завдяки цьому візиту до Києва у родини Федоровських нарешті з’явилася  надія. От тільки грошей на довготривале і дороговартісне лікування із кількома операціями – немає. Дарина в декреті, її чоловік постійного заробітку не має, дохід – якісь кілька тисяч гривень на місяць. Саме тому ми і звернулися до «Твоя опора» по підтримку.

  Наше завдання-мінімум на зараз – забезпечити Василинку медикаментами і спеціальним харчуванням, максимум - зібрати гроші на дообстеження та лікування. Ми віримо, що разом нам вдасться подарувати цій дівчинці щасливе дитинство і змогу «бути як усі».

Новини Житомира