24 вересня Дмитро Костюк був на окрузі. novograd.city поспілкувалися з нардепом.

  Чому вирішили піти в політику з журналістики і обрали саме "Слугу народу"?

  – Кожен з нас, дивлячись у бюлетень, робить вибір. У списку одні і ті ж прізвища: ті накрали, ті наобіцяли, а хочеться змін. У Зеленського – реформи – речі, які нам вкрай необхідні. Крім того, я собі довів, що такі люди, як я, – без грошей і підкупів – проходять. Звичайно, і у нашому окрузі були випадки, коли люди за гроші хотіли просунутися. Час все розставив на свої місця. Тепер у парламенті я спілкуюся з депутатами, які є нормальними й адекватними, ці люди без корон і готові працювати у новому форматі.

  Ви вірили у свою перемогу?

  – Я і дружина – дві людини, які вірили. У нас була гарна кампанія, ми їздили по округах та спілкувалися з людьми. Певно, навіть члени моєї команди не надто вірили, але через особисте спілкування змінили думку. Зі мною був оператор Даня, який працював за шістьох: знімав, монтував, фотографував. Він до останнього не знав, за кого голосувати, а в день виборів віддав голос за мене. Цей хлопець повірив, що можуть бути зміни. Велика кількість виборців вважала, що їхній голос нічого не змінює. Бабусі в селах перехрещували і бажали успіху – це було круто.

  Найбільшим шоком для мене стала всім відома ситуація під час виборів у ЗОШ № 3. Це моя рідна школа, я розраховував на її всебічну підтримку. А там мало не зірвали голосування – зіпсували всі бюлетені, поставивши штамп вибув біля іншого прізвища. Я не розумію, кому це було вигідно? В останній момент терміново довезли бюлетені, владнали ситуацію, та осад залишився. Мабуть, якби це була інша школа, я відреагував би інакше.

  Що найбільше запам’яталось із передвиборчої агітації?

  – Я приїжджав, старався нічого не обіцяти. Єдине, що пообіцяв, – тримати на контролі питання річки та госпіталю, саме цим нині займаюся. Я не говорив того, що народ хотів від мене почути, висловлював свою думку, казав, як буде краще, і чув у відповідь слова підтримки.

  З чого почалася робота в парламенті?

  – З навчання. Я відвідував лекції з макроекономіки, бюджету. Вони були цікавими, але тоді хотілося лише спати. Згодом усім депутатам дали п’ятиденну перерву. Приблизно 20 серпня ми зібрались комітетом і відтоді щодня з колегами спілкуємось щодо законопроєктів і голосуємо на сесії.

  Як відбулося знайомство з колегами з інших фракцій? Були цікаві випадки?

  – Переважно мені всі відомі, і до того ж знайомства, як такого, у нас не було.

  Що найбільше здивувало у роботі парламенту? Як уявляли цю роботу досі?

  – Я не надто вмію стримувати емоції. Опозиційний блок розповідає про мир, ті, що порушують регламент, розповідають про регламент. З іншими партіями важко працювати, а зі своїми – супер. Часто трапляється, коли на комітетах депутат "старої закалки" знає, що його правки вже все одно не внесуть, починає говорити, щоб просто поговорити, і це дратує. Буває, ніхто не ходить, не працює, а лише з трибуни хтось виступає до порожнього залу.

  Які з ухвалених документів у Верховній Раді вважаєте найважливішими?

  – Я планую скоротити кількість звітів для бізнесменів. А ще я за законопроєкт про боротьбу з контрабандою та про електронне зважування автомобілів, бо від цього нині страждають наші дороги. Важливий також законопроєкт на підтримку українського кінематографа. Багато законопроєктів займають на папері сторінку чи пів, це хоч і маленькі зміни, але дуже важливі. Невдовзі буде законопроєкт про спрощення прийняття на роботу держслужбовців та їх звільнення. Найважливіші проєкти ще попереду.

  Що найважче у роботі в парламенті? Як витримали перший день, коли працювали 14 годин? Як відпочивали потім?

  – Тоді було дуже важко висидіти. Поруч сидять 450 людей, і вже через пів години ти не можеш дихати, бо погана вентиляція. Красиве приміщення, але в ньому неможливо працювати. Як на мене, раціонально розмістити парламент десь за межами міста, щоб уникати заторів. А ще мені не подобається процес голосування: гучна музика, інфографіка з пікселями – можна роздати кожному планшет.

  Чому журналіст пішов в аграрний комітет?

  – Я пішов задля того, щоб справді вирішувати проблеми. Коли працював журналістом, то знімав сюжети, розслідував афери про аграрний сектор, енергетику. Спершу сумнівався, обирав між аграрним, комітетом енергетики або антикорупційним. Обрав перший. Вважаю, сільське господарство – це локомотив розвитку. Коли їздив по округу, люди часто скаржилися, що молоко дешевше, ніж вода. Мені здається, над цим варто працювати, у мене є бажання.

  Чому не відповіли журналістці «Бігус. Інфо» на питання про гектар?

  – Бо дурне питання. Спочатку мене запитали, чи заберу я в селян землю. У результаті мою відповідь обрізали і змонтували з іншими, щоб вдався гострий сюжет, в якому депутати начебто нічого не тямлять. От я й відмовився. Пам’ятаю, як колись переглядав ці передачі і розумів, якою має бути журналістика розслідувань, а зараз це дурниці.

  Це Ваш перший особистий приїзд в округ. Багато надійшло звернень?

  – Звернень багато, практично всі надходять у Facebook. До того ж писати почали відразу після виборів. Більшість людей думає, що наступного дня ти прокидаєшся вже депутатом і мусиш вирішувати всі питання.

  Які ставите перед собою завдання мінімум і максимум як депутат-мажоритарник?

  – У мене немає мінімум та максимум, бо всю свою роботу я спрямовую на розвиток. В окрузі багато проблем, тому хочу навести лад, і справа зовсім не в законопроєктах. Люди мусять розуміти, що депутат – це не мішок з грошима, і я не планую відкривати благодійний фонд.

  Маю два звернення від міської ради. Перше – про виділення коштів на кінотеатр. Я направив його на програму, але шанси малі. Друге – справа Лесі Українки – прийняв пропозицію та направив на бюджет комітету до прем’єр-міністра.

  Як політика змінила Ваше життя? З'явилися нові друзі? А старі, скільки з них дали про себе знати після виборів?

  – Нові друзі не з'явилися, але є знайомі. Старі друзі інколи пишуть. Дивно те, що під час виборчої кампанії від них підтримки не було. На підтримку деяких людей я дуже сподівався, але її не було. А вже після виборів вони раптом знову з’явилися. Не знаю навіть, як на це реагувати.

  Як Ви голосуєте? Дослухатиметеся до аграріїв Вашого округу чи слухатимете партію?

  – Я відстоюю позицію тих людей, які мають виграти. Реформи та закони не можуть бути вигідними для всіх. Нещодавно ми спеціально запрошували аграрників, які активно працюють та розвиваються. Я розповідав концепцію закону: треба поетапне його впровадження, а іноземців варто пускати поступово або взагалі ні. Коли землю дають в оренду на 49 років – це вже продаж, ще й дуже дешевий. Люди мають розуміти, що вони не доживуть до того часу, а орендар просто привласнить собі шмат. Іноземці не можуть купувати землю – це важливе обмеження, а лише українці або українські компанії. Вважаю, що від земельної реформи мають виграти не великі компанії, а люди. Також ми хочемо запровадити дешеві кредити, щоб українці могли спокійно цим користуватись. Кадастрова карта має бути без помилок, все мусить бути прозоро і щоб кожен міг переглянути власника певної земельної ділянки.

  Які Ваші дії у питанні забруднення Случі і Хомори?

  – Я їздив у Першотравенськ. Я маю право, як народний депутат, заходити на будь-який об’єкт, а на фабрику мене не пускали. Поліція теж не відреагувала на цей інцидент. Вирішив прорватися на фабрику будь-що, мене намагалися втримати, але таки увірвався до керівника підприємства. Представився як народний депутат, а він у відповідь сказав «не можна» і втік. Згодом він усе ж повернувся і запевняв мене, що в них все законно, а очисні споруди не будують, бо проєкт відхилили. Я оглянув підприємство, трубу, через яку скидають нечистоти. Дихати там практично неможливо, а коли побачили, що депутат зацікавився, одразу зменшили смог, ніхто нічого не став пояснювати. Мені провели інструкцію, пояснили, що мають проблеми зі смогом через вугілля, а про річку переконували, що вони не винні. Поки не знаю, що з усім цим робити, бо ні в кого немає ідей.

  Наразі планую зустрітися з новим губернатором Хмельниччини. Це буде нова людина, сподіваюсь, ми разом зможемо вирішити це питання. Знаю, що була змога їх закрити, але вони викрутились, змінивши назву фірми. Усі рішення суду, що були до цього, – недійсні. Ще знаю, що скоро в них термін дії дозволу завершується, можливо, таким чином знайдемо рішення. Час покаже.

  Чи допоможете зі згорілим Молодіжним центром?

  – Надійшла пропозиція, яку передав голові бюджетного комітету. Це те, що я міг зробити. Місто має моніторити проєкти, якісно писати документацію. Влада подалась на програму фінансування, в яку місто навіть не включили – от це зовсім не серйозно. Я не розумію, чому тут така робота.
Раніше депутату виділяли гроші, а він спрямовував їх туди, куди вважав за потрібне: міг собі взяти частину, а міг поділитися чи віддати частину. Нині ж усе по-іншому: місто подає проєкт, якщо все супер, то на нього виділяють кошти. Крім Молодіжного центру і реконструкції музею Лесі Українки, наша влада більше ніяких проєктів не дає, але і це, певно, добре, бо інші взагалі нічого не дають.

  Чи говоритимете Ви з головою ОДА щодо продовження робіт на центральних дорогах Новограда?

  – З ним уже спілкувалися. Я не заглиблювався у це питання.

  Чому Ви проголосували за Авакова? Він зі старої команди та і скандалів, пов’язаних з його прізвищем, чимало.

  – Голосування за конкретне місце не було, бо голосували «пакетом». Я не знав усіх, а кого й знав, то це нормальні і адекватні люди. Якось у своїй фракції я говорив про гральні автомати: яким чином вони досі працюють і чому поліція не реагує. Питань до Авакова вистачає, але є і плюси – реформа поліції, наприклад. Якби поставили конкретно кандидатуру Авакова, то я б голосував проти. Зеленський узяв його під свою відповідальність, і якщо будуть найменші порушення – його звільнять. На Житомирщині у всіх депутатів є питання до поліції, сподіваюсь, це вирішать.

  Де і як облаштувались у Києві?

  – Живемо поки там, де й жили – винаймаємо квартиру, але паралельно розглядаємо варіант десь ближче. Ми живемо досить далеко, понад дві години діставатись. Першого дня я їхав спочатку маршруткою, потім пересідав на метро. І знаєте, там у костюмі дуже незручно. Згодом колеги сказали, що можна скористатися службовим авто – 25 годин на місяць. Я ж використав цей час набагато швидше. Були випадки, коли їхав у маршрутці і називав своє ім’я, люди починали обдивлятися з ніг до голови, ставало якось лячно.

  Як відновлюєте сили? Що обов’язково робите у кінці дня?

  – Не знаю навіть. Якщо в мене є змога поспати до 12-ї години, то це супер. Нещодавно був на лікарняному через такий напружений режим. Відновлювати сили поки що не навчився, але дуже хочу.

  Трохи біографії

  Дмитро Костюк народився в Новограді-Волинському. Навчався в загальноосвітній школі № 3. У 2010 році вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на історичний факультет, у 2016-му – закінчив магістратуру цього ж університету та вступив до аспірантури.

  З початку Революції гідності був на Майдані Незалежності.

  Свою журналістську кар'єру почав з реєстрації власної газети "Громадянське суспільство в Україні" у 2015-му. Крім того, того ж року Дмитро спільно з Іриною Дубницькою (генеральна директорка туристичної фірми "Ідейний простір") заснували громадську організацію "Неподільна Україна".

  З 2017-го він працював у телевізійних журналістських антикорупційних розслідуваннях: програма "Компромат" на телеканалі "ПравдаТут", програма "Шустрова LIVE" та зйомка сюжетів для телеканалу "Еспресо".

  За даними сайту posipaky.info, Дмитро Костюк має двох помічників – Наталію Гузь, яка у 8 скликанні була помічницею Івана Фурсіна, та Андрія Сухих.

  Історичний факультет обрав, як сам каже, бо не знав англійської. Хоч і довго працював журналістом, про вибір професії не жалкує. "Зараз мало хто дивиться на твій диплом, моя освіта зовсім не заважає мені писати тексти, вести розслідування. Я зі школи мріяв стати журналістом, історія – це для самовдосконалення, розвитку".

  З дружиною познайомилися на першому курсі історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

  Політику обрав, бо хотів стати одним із творців змін в державі. Раніше Костюк журналістику вважав інструментом для змін, але за роки практики зрозумів, що він не зовсім дієвий. Наступний політичний крок – розбудова держави.

  Приймальня нардепа запрацює після того, як міська влада виділить приміщення. Наразі працює передвиборчий штаб, де й відбуваються всі зустрічі.

Новини Житомира