Дослідник польських садиб Роман Афтаназі допускає, що в першій половині XIX століття в Ружині вже існувала садиба, побудована графинею Ємілією з Потоцьких Челіщевою, де у неї там народилася найменша дочка Ольга. Після продажу Ружина Ємілія переносить свою резиденцію у сусідній Бистрик.

  Близько 1860 року Антоній Злотницький перебудовує стару садибу Потоцьких-Калиновських (за іншою версією будує новий палац). В загальних обрисах нова садиба дуже нагадувала стиль італійських вілл. Єдиний опис внутрішніх приміщень палацу залишив Антоній Урбанській, який на початку 20 століття відвідав резиденцію Злотницьких. Він, зокрема, писав:

  "В одній із кімнат бачив стелю, виконану в східному стилі, та стіни, на яких були зображені панорами Неаполя та Помпеї. Інша зала була повністю завішена цінними французькими та англійськими картинами, була шафа з сербською та англійською порцеляною. Була ще одна велика зала, на всю ширину палацу, обмежена з двох сторін верандами. Далі була "Біла кімната, прикрашена делікатною ліпниною, у вигляді обладунків та зброї. В кімнах привертали увагу чисельні меблі з дубу, роботи відомого в тих краях майстра Рака".

  Відразу за палацом розкинувся чималий пейзажний парк, заснований одночасно з будівництвом палацу. Росли в ньому ялини, різні породи листяних дерев, в тому числі рідкісні червоні дуби та тюльпанові дерева. Парк перетинала регулярна липова алея.

  Злотницьким у Ружині належали суконна фабрика, цегляний та винокурний заводи, олійниця, паровий млин, кінний завод. Всі ці підприємства Злотницькі віддавали в оренду євреям.

  До 1918 року останнім власником палацу був Антоній Злотницький-молодший, син Стефанії та Антонія Злотницьких. Антоній-молодший був одружений на Марії Ліпковській, у подружжя була єдина донька, теж Марія, яка вийшла заміж за Владислава Ярошинського. Антоній Злотницький мав дачу в Алжирі, куди щороку взимку їздив на відпочинок. Звідти завжди він привозив різні тропічні рослини, які висаджували та доглядали в оранжереї при маєтку. У 1902 році Злотницький став першим в нашому краї власником автомобіля. Для управління і технічного обслуговування машини він мав на службі жителя Ружина селянина Прокопа Сиротенка.

  Під час більшовицької революції та громадянської війни палац Злотницьких був пограбований та спалений. До початку 1920-х років він стояв обпаленою руїною. У 1922 році спалений палац передали новоствореній комуні,, Новий світ''. Комунари практично повністю перебудували палац під свої потреби і проживали в ньому до початку 1930 р.р. Пізніше довгий час в ньому розташовувалася головна контора місцевого колгоспу, за часів незалежності контора приватної агрофірми.

Новини Житомира