Так, неначе і не Борщівщина навколо, а принаймні Баварія.

   Це довженний Лосяч, відомий з 1785 р. На місцевий став охоче приїздять жителі й сусідніх сіл - не за естетикою, а за рибальством та відпочинком.

  Поруч з костелом - старий мурований млин (до речі, саме він, здається, є найстарішою спорудою села. Принаймні на це вказує дата "1872" на його бічному фасаді), а навпроти - кумедне сусідство: радянський невідомий солдат-захисник та оточена почтом з гіпсових янголят богоматір.

  В селі є ще мурована Хрестовоздвиженська церква з 1903 р., але до неї мало хто з туристів добирається - все одно програє за архітектурною складовою костелу.

  Останніми роками скульптурна пошесть, характерна для Тернопільщини, дійшла й до Лосяча. В центрі, поруч з автобусною зупинкою, влаштували черговий релігійний діснейленд - якісь парканчики, страшні статуї, пластикові квіти - чергове царство несмаку, і добре, що воно так далеко від костелу, справді вишуканої споруди.

  Довгий час католики Лосяча вчащали до костелу в Скалі - хоча погодьтеся, туди майже 10 км, це далеченько. Тим більш в до-автомобільні часи. Католиків було чимало (станом на 1885 рік - понад 600 чоловік). Потрібен був храм. І він з'явився.

  Таємниці з цим храмом - одна на одній сидить і іншою поганяє. За даними книги "ЛЬВІВСЬКА АРХІДІЄЦЕЗІЯ ЛАТИНСЬКОГО ОБРЯДУ" (Т.1, ст. 207), храм звели в 1889 році на кошти Марії Голуховської. За іншими даними (яким якраз не суперечить одна з меморіальних таблиць в костелі) такий красень-храм будували 10 років, з 1896 по 1906 рр.

  Відомо, що кошти на костел дала родина Голуховських з Скали (були далеко не останніми людьми в Австро-Угорщині). Освятили храм під титулом св. Антонія Падуанського.

  Станом на 1903 р. (за однією з версій, на той час, коли будівництво ще йшло повним ходом) в Лосячі нараховувалося понад 800 католиків.

  З 1904 р. парохом був о. Ян Бобчинський. З 1912 р. і в міжвоєнний час парохом був о. Казимир Голицький.

  В 1950-х рр. лосяцький костел був єдиним чинним римо-католицьким храмом тодішнього Скала-Подільського району. Це навіть не дивлячись на те, що з кінця 1960-х костел залишився без священика. Офіційно храм закрили і перетворили на склад у 1953 р., та служби відбувалися таємно. На той час в селі мешкало близько 150 католиків. Костел все-таки остаточно закрили на початку 1970-х років, переобладнавши його під склад запчастин для тракторів і вантажівок.

  Віруючим повернули храм в 1990 р. (за іншими джерелами, у 1989 р.). Повторно освятили споруду 21 квітня 1990 р. В 1996 р. храм старанно відремонтували на кошти одного з працівників німецької амбасади у Польщі. В 2002 р. закінчили розписувати інтер'єр поліхромією (кошти на це виділив львівський кардинал Мар'ян Яворський). Теперішній головний вівтар святині - це колишній один з бічних вівтарів з костелу в Борщові.

  При вході до костелу св. Антонія Падуанського збереглася плита з присвятою на латині тому-ж таки Антонію за його святі діяння від кардинала Болеслава Тарковського (датована 31 серпня 1932 р. В Лосячі також є великий греко-католицький храм.

  Google Maps: https://goo.gl/maps/sKd9re1VpDsoiCG49

  photo: Maxim Ritus

за матеріалами "Маловідома Україна", Фейсбук

Новини Житомира