Уже не один рік переправа — в аварійному стані. Проходиш чи проїжджаєш мостом і молишся, аби він не провалився. Дерев’яні конструкції майже прогнили, утворивши діри по боках. Металеві решітки, якими рухаються пішоходи, поржавіли й попроривалися у декількох місцях. Той, хто не знає, де утворилися діри, щоразу в темряві ризикує ускочити у провалля, - розповідає газета "Малинські новини".

  Не менш небезпечний і проїзд по мосту. Бляхи, прибиті металевими скобами до дерев’яних конструкцій, від руху габаритного автотранспорту час від часу не витримують і завертаються, наче серпантин, перегороджуючи дорогу. Сама не раз була свідком, як металеві листи прорізували колеса автівок.

  На цьому неодноразово наголошував і перевізник, котрий пускає маршрутку з Гранітного у Малин. Однак зрушень немає. Вкотре, аби вирішити проблему, шукають власника аварійного мосту, аби той відремонтував переправу. Та від небезпечної ділянки усі відхрещуються.

  В Українці кажуть, міст не наш, а значить і проблеми не наші, у Гранітному також стверджують, переправа — не в їхньому розпорядженні. Кивають на кар’єри, мовляв це їхні вантажівки руйнують моста, значить, вони повинні його ремонтувати. Таке тицяння пальцями триває роками, тим часом міст тріщить по швах.

  Думаю, може, вже досить шукати власника мосту й усім гуртом узятися за його ремонт, адже ним їздять і працівники кар’єрів, і жителі Українки та Гранітного. Навіщо чекати, поки станеться біда?..

Новини Житомира