Гуляли по Парижу, каталися у гондолах Венецією, хлюпались у Середземному морі, ходили по Піренеям, а у Люрді молилися за мир…  Незвичні групи туристів дивували всіх. Хтось на візку, хтось із протезом, хтось із важкою душевною травмою, але усі з неймовірним вогником в очах. А найбільше під час кожної подорожі радіє Олександр Швецов. Саме завдяки його проєкту Bus of Heroes ( «Автобус Героїв») за півтора року більше двохсот ветеранів, вдів та діток загиблих відволіклись від  буденності… Олександр упевнений,  реабілітація подорожами — найефективніша…

  Олександр Швецов був важко поранений на фронті в 2014-му, пережив ампутацію лівої ноги та довгий і складний порятунок правої.… Потім вчився ходити з протезом та, коли реабілітація скінчилась, лишився на самоті з депресією, почав пиячити…

  — Коли виходиш із шпиталю, розумієш, що життя не настільки прекрасне, як його малюють у самому госпіталі, це надламує, — пояснює Олександр. — Сьогодні Сєрий в гості заїхав, завтра — Коля… То з одним чарку роздавив, то з другим… От і почав котитись не в тому напрямку. Я нічого не міг вдіяти з собою, поки вперше не «пірнув» у подорож. Це була Австрія, реабілітаційний курс «Школа ходьби». Побачив там дідусів та бабусь по 70-80 років, які посміхаються, намагаються ходити, а я молодий хлопець і сиджу в колясці… Вирішив, що «досить депресувати, буду ходити». З’явився азарт, навіть одразу придбав додому собі бігову доріжку. І пішло-поїхало… Одночасно я став учасником проєкту «Переможці», завдяки якому побував у французькому Люрді. Коли показував фото з поїздки своїм побратимам, у них загорались очі. Але можливість поїхати є не у всіх. Тоді у мене з’явилася мрія: дати можливість побратимам побувати в цих місцях і побачити все своїми очима.

  Проєкт Bus of Heroes  нині є досить масштабним, а починалось усе із звичайного поста в соціальній мережі. Написав, що маю бус і мрію організувати подорож. Попросив відгукнутися небайдужих людей, які могли б оплатити вартість готелів по дорозі в Люрд і дати кошти на паливо.

  — До вечора пост зібрав тисячі репостів. Відгукнувся чоловік, який згодився все оплатити і наша мрія стала дійсністю. Потім міська влада запропонувала надати комфортніший автобус, адже у нас були хлопці-візочники… Волонтери порадили, кому найбільше на той момент потрібна була така допомога. Ось так і з’явилась перша група. Це були 25 чоловік, вони побачили всю Європу, а ми витіснили з їх голови картинку війни і наповнили новими враженнями.

  Олександр розповідає, що одразу стало зрозуміло, що усі зусилля того варті. Приємно бачити, як під час прогулянок містами Європи від захоплення наші ветерани зовсім забувають про свої обмежені можливості…

  Боснія, Хорватія, Португалія, Франція, Єгипет … Яких тільки країн не показав ветеранам проєкт Bus of Heroes.

  — Дуже хотів показати ветеранам літо посеред зими. Ми всі, хто без рук, без ніг, пірнали з аквалангами під воду, каталися на квадроциклах пустелею і «оживали», – ділиться ветеран. – Особливо запам’ятався Льоха, він — на інвалідному візку. Просто не передати його щастя, коли ми занесли його в море. Почав активно гребти руками, сміятись. Не могли потім його забрати з води. А чого варті враження діток загиблих воїнів, які відвідали «Діснейленд».

  Застати Олександра вдома – ще той квест. Та, схоже, зупинятись він точно не буде. Плани  грандіозні – заразити нескінченним оптимізмом ще не одну сотню ветеранів!

Джерело: armyinform.com.ua

Новини Житомира