Сільгосппідприємство не лише забезпечувало місцевий люд робочими місцями, а й дбало про розвиток села. Саме у часи існування хмелерадгоспу, поруч з виробничими приміщеннями та фермами, були збудовані найсучасніша на той час школа, будинок культури, дитсадок, будівля сільради, ідальня, двоповерхові житлові будинки міського типу, що надавалися працівникам безкоштовно ...

  Та що там говорити, не вистачить місця у номері, щоб перерахувати всі добрі справи хмелерадгоспу “Вертокиїівка”.

  І от прийшла в Україну пора “незалежності”. Радгосп ліквідовано, орден Леніна викрадено, а його символ на повороті в Кодні замальовано. Стоять у занепаді будинок культури, дитсадок, бібліотека, ідальня.

  І лише місцева школа, переживши всі складності після розпаду СРСР та розбудови “незалежної” держави, вижила і стала єдиним у селі центром духовного, культурного, спортивного життя, де проводяться й усі масові заходи місцевої громади.

  Зараз Вертокиївська школа, яку очолює Олена Бугайчук функціонує у значно кращих умовах, ніж ще десять років тому.

  Тут у теплих і затишних приміщеннях із задоволенням навчається 87 учнів з Вертокиївки, Городища та Іванківців. Навчають їх шкільній програмі 17 вчителів, а дбають про їхні умови 9 техпрацівників.

  Збудований у далекому 1978 році, цей освітній заклад й зараз має приємний зовнішній та внутрішній вигляд.

  В обідню пору тут у коридорах відчувається смачний запах приготованої для школярів їжі. Учні 1-4 класів харчуються безкоштовно, а старші - за кошти батьків.

  Як загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів вертокиївський заклад має два випускних класи. І якщо цього року з 11-го класу випустилося лише два учні, то у найближчі роки їх буде значно більше.

  Справа у тому, що введене ЗНО вже у коледжах та училищах, не спонукає підлітків кидати школу і йти у ті заклади. Тому цього року з 10-ти випускників дев’ятого класу дев’ятеро пішло у десятий клас.

  То ж школа у Вертокиївці живе своїм розміреним життям, вже в очікуванні новорічних канікул та свят. Лише вчителям, як і скрізь, “реформатори” освіти додали зайвих турбот - додали ще обов’язкові 150 годин курсів підвищення кваліфікації протягом п’яти років.

  Водночас для вертокиївців є й приємна новина: дорога від Кодні до села нарешті поремонтована належним чином. Тепер до села не “чмихаєш” по ямах, а “летиш” стрімко. Ще б змінити графік рейсового автобуса з Житомира, може тоді було б легше добиратися до школи вчителю англійської мови.

  То ж, успіхів вам, вертокиївці. І високого рівня передплати на “Сільське життя”. Тоді й матеріали про життя громади на шпальтах “районки” з’являтимуться значно частіше - як у радянські часи про хмелерадгосп “Вертокиївка”.

  Директор Вертокиївської школи Олена Бугайчук.

  Фізична культура є невід’ємною частиною навчально-виховного процесу у школі. У Вертокиївці цим займається Юліана Грігорова (на фото вона з учнями 7-го класу).

Іван Марчук, silske.org

Новини Житомира