13-річний Віктор Іващенко проживає у с. Дружбівка, що на Коростенщині. Наразі у нього канікули – уроки робити не треба, вставати рано до школи теж. Можна лише бавитись, ну й інколи допомагати мамі. От якраз в обід 30 грудня вона і сказала Віті піти у магазин, що недалеко від дому. Для хлопця це був ще й зайвий привід розвіятись та покататись на велосипеді. Проте доля вирішила інакше.

  – Їду собі, як ні в чому не бувало, озираюсь на хати та місця, що бачу щодня по кілька разів, – згадує Віктор Іващенко. – Аж тут, очам не повірив… Зі старенької хатинки, в якій проживає моя 88-річна прабабуся, такий дим валить, що й двору не видно. Я кинув того велика під паркан та чимдуж побіг у дім, без усіляких думок та припущень.

  Хлопець знав, що двері в оселю бабця не зачиняє. Він практично влетів у середину та почав кликати бабу Марію. У будинку був її 40-річний онук, якого юнак зустрів на порозі. Чоловік зорієнтуватись під час пожежі чомусь не зміг. Телефону в нього, щоб набрати «101» також не було. А от диму в помешканні було вже стільки, що хоч сокиру вішай. Вітя таке бачив лише по телевізору, але не розгубився і не дав задню. Юнак періодично затримував дихання та прикривав ніс і рот рукавом. У кутку кімнати він розгледів бабусю, її очі були наповнені слізьми. А неподалік пічки побачив вже не дим, а справжнє полум’я. Взяв відро з водою – линув, але все це було дарма. Підліток швидко вивів стареньку із задимленого помешкання на свіже повітря. 40-річний чоловік вийшов з оселі сам.

  Вітя залишив їх на подвір’ї у безпечному місці, а сам побіг по допомогу. В цей час сусіди забрали до себе в дім бідолашну бабцю. Будинок був дерев’яний і вогонь досить швидко поширювався. На момент прибуття рятувальників полум’я вже охопило половину даху та всю оселю зсередини. На допомогу залучили додаткове відділення вогнеборців. Оскільки поруч не було вододжерела, пожежникам довелося їздити на дозаправлення на річку, що аж за 7 км від місця події.

  Від будинку залишилися суцільні руїни. На його відновлення необхідні непідйомні для старенької кошти. Тепер бабуся Марія живе зі своїм рятівником під одним дахом. Але найголовніше, що всі живі та здорові. Усі дружно зустріли Новий рік та щиро вірять, що в 2020-му у них все буде добре.

  Звичайно, жінка з болем згадує цей випадок. Залишитися без своєї рідної оселі взимку та ще й у такому поважному віці… Однак треба пам’ятати: хай там як, а життя – безцінне. І варто любити його за те, що дарує нам таких юних рятівників, як Віктор.

  – Мені й так дуже важко пересуватися, а тоді, на фоні стресу, ноги ніби зовсім відняло, – переконує Марія Грибовська. – Ще б напевно кілька хвилин і настав би мій кінець. Якби не Вітя, то я б уже й не розповіла про це. Безмежно вдячна йому за такий вчинок. А те, що доживати віку доведеться не у рідному домі, то це вже значить так судилося.

  За словами заступника начальника Коростенського міськрайонного відділу Управління ДСНС у Житомирській області Сергія Каленюка, підліток опинився у потрібний момент у потрібному місці. Враховуючи те, що бабуся вже достатньо поважного віку, в умовах подібної надзвичайної події міг би статися летальний випадок.

  Вже у перші дні 2020 року юного героя рятувальники нагородили грамотою від імені начальника Управління ДСНС у Житомирській області, а також вручили пам’ятний подарунок. Крім того, кандидатуру Віктора будуть подавати на участь у Всеукраїнській акції «Герой-рятувальник року».

  Героєм юнак себе не вважає, каже, що просто допоміг старенькій людині в біді. Зараз восьмикласник вже задумується над майбутнім фахом –  мріє стати співробітником патрульної поліції. Найбільше полюбляє уроки фізкультури та грати з однолітками у футбол. Можливо, після свого вчинку він ще подумає над професією рятувальника, адже, як бачимо, у нього це непогано виходить. А оскільки він ще й зі спортом на «ти», то серед представників мужньої професії точно не загубиться.  

Павло Франчук 

пресслужба Управління ДСНС України у Житомирській області

Новини Житомира