Про те, як працюється на посаді, які складнощі, плани та нововведення очікуються в Краєзнавчому музеї – далі в інтерв’ю від «20 хвилин», передає zt.20minut.ua.

  — Як Вам зараз працюється на посаді директора Краєзнавчого музею?

  Звично працюється (посміхається – авт.). Вже минув місяць, я поступово входжу в курс справи, тому що все-таки рік не був в цій темі. З’явилися нові питання, нові виклики, безпосередньо цей рік важкий, і наступний рік важкий. Цього року у нас буде 155 років Краєзнавчому музею. Наступний аспект – 125 років з дня народження Максима Рильського, а даний музей-садиба – це наша філія у селі Романівка Попільнянського району. Тому маємо організувати потужне дійство всеукраїнського масштабу, можливо, навіть міжнародного. Дуже значна частина зусиль зараз спрямована саме на ці речі. Тому, відпочивши, скажемо так, набравшись сил і енергії, займаюся зараз вирішенням цих питань».

  — Розкажіть про свої враження від так званої «гонки» в конкурсі? Як це було?

  Я б не назвав це гонкою, це звичайний конкурсний добір. Якщо звертати увагу на першу мою каденція, там дійсно була гонка, було, здається, 11 претендентів на посаду директора Краєзнавчого музею, скажімо так, це був перший такий конкурс, ще по Україні не було тоді законодавчо закріплено проведення конкурсної процедури. Житомирщина виявилася найпершою, то оцей добір був для мене звичною справою. Так, звичайно я готувався, хвилювався.

  — Чому працівники музею хотіли, аби на посаді директора був Микола Весельський і як Ви відреагували на акцію під стінами Житомирської ОДА, коли декілька людей тримали плакат з лозунгом «Гідне майбутнє музею – за Весельським»?

   — На акцію під стінами ОДА відреагував з розумінням. У психології є такий феномен, як «гірка пігулка». Коли людині погано, вона вживає якісь ліки, але потім, коли вона одужує, вона на ці ліки більше не хоче дивитися, бо вона згадує той біль до того, як вона ці ліки прийняла. В даному випадку я себе розглядаю як пігулку, яка після тривалого перебування попередньої директорки, прийшла в цей колектив, вдихнула в нього життя, створила інформаційний простір музею. Як правило, тоді Краєзнавчий музей асоціювався з скандалами, натомість ми показали, що ми можемо працювати. Цей феномен і спрацював. Люди вийшли, і вони звісно підтримували свого колегу, тому це цілком нормально, і це – їхнє право.

  — Ви відчували, що переможете?

  Я не відчував, що переможу. Я знайомий з Миколою Весельським та Тетяною Парфентієвою, вони – доволі потужні конкуренти. Четвертий претендент: я попередньо був з нею знайомий, але можливо людина б «вистрілила». Коли ти в темі цій «варишся», з’являється нова людина, яка може показати щось інше та цікаве, що може дати поштовх, і вона виявиться сильнішою. Але склалося, як склалося.

  — Що б Ви хотіли змінити в музеї?

  Хочеться, в першу чергу, змінити ставлення до музею. Хочеться змінити і ставлення посадовців до музею, які звикли, що музей – це ларьок. Якщо якийсь захід – нехай з музею все заберуть, виставлять, потім назад повернуть. Музейні предмети – це відповідальність. Ніхто не буде вивозити картини з музею на декілька годин, щоб задовольнити чиїсь забаганки – це нонсенс. Також у сьогоднішніх музейних приміщеннях не вистачає комфорту. Сучасні тенденції передбачають появу окремого приміщення для гардеробу, робочі моменти, які залишать приємні враження у відвідувача. Коли він зможе спокійно роздягнутися, присісти, попити філіжанку кави, можливо, придбати сувенір. Більшість сьогоднішніх приміщень – не для розміщення музею. Це приміщення шкіл і так далі, відповідно, з такими приміщеннями ми про комфорт можемо лише мріяти.

  — Які заходи від музею житомирянам очікувати найближчим часом?

  Зараз ми готуємо виставку, я не скажу, як вона називається, тому що це буде сюрприз. Але скажемо так, ця виставка в далекому минулому пов’язана зі скандалом, коли говорили: «Ось, в Краєзнавчому музеї це все було викрадено… розпродано». Ні, воно не було розпродано, воно чекало свого часу, проводилися реставраційні роботи, консервування, атрибуція. Тому ми готуємо потужний сюрприз спільно з Науково-дослідним реставраційним центром України , думаю, ми трохи «шороху» наведемо (сміється – авт.). Далі у нас йде День музею, святкування 155-річча Краєзнавчого музею, а також роботи по магістрату.

  — Яка доля магістрату? Що буде з цією будівлею?

  У магістраті у нас буде розміщено історичний та природничий відділи. Знову ж таки, хай би яка будівля там не була, але вона не зможе вмістити тих речей, які хотілося б показати. Музей природи заслуговує на окреме приміщення, так само, як і історичний відділ та етнографічний відділ. Музей вже давно виріс з цих стін, і потребує значного розширення. Хочемо перенести мамонта в приміщення магістрату, а також природничу експозицію. Наступний етап – коли тут трішки звільниться місце, ми приступаємо до робіт над центральним корпусом. У нас з’явиться так звана картинна галерея, за планом там будуть представлені не лише картини, а і скульптури. Також хочемо виділити один із залів під сучасне мистецтво, під виставкові проєкти. Планів багато, але, як воно буде – час покаже.

  — Вам «болить» за музей?

  Мені «болить» за музей у всіх аспектах. По тому, як представляються виставки, як здійснюється навіть той самий кадровий набір. Я переживаю за атмосферу у колективі. Сьогодні я обійшов музей по колу і побачив, що з’явилося павутиння, нові тріщинки на фасаді, мене вже ці дрібниці вибивають із колії. Болить душа за господарчі будівлі, що вони у нас непристосовані, за ті самі вбиральні, і подібні аспекти. Хочеться розвиватися, і хочеться йти вперед. Так, я дійсно вболіваю за цю справу. Лера Наумова

Джерело: zt.20minut.ua

Новини Житомира