«Це можна зрозуміти з карти міста, надрукованої десь в сімдесятих роках минулого століття та якою й донині користуються у деяких установах Бердичева. Останній раз вона демонструвалась на фестивалі освітянських ідей, який організовував ЦПО ім. Разумкова, де й вдалось її сфотографувати», ― розповідає rio-berdychiv.info.

  Зображене на цій карті відрізняється від сьогодення не тільки тим, що багатьох об’єктів, які нині є у Бердичеві, на карті ще немає, але й тим, що деякі об’єкти, які є на тій карті, насправді вже не існують. Зокрема, це стосується мережі вузькоколійних залізниць, яка була досить розгалужена в середині минулого століття.

  І саме ця вузькоколійка, точніше її роз’їзд під назвою Червоний Пост, дав назву місцині на схід від Бердичева. Цей роз’їзд був збудований у формі трикутника, щоб потяги могли рухатись з трьох сторін – з боку цукрорафінадного заводу, з боку залізничної станції Бердичів, та з боку Червоненського цукрового заводу.

  Колись саме з цього місця була ще й вузькоколійна залізнична гілка в сторону Житомира, і якби вона збереглась, то місцевість, можливо, мала б назву «чотирикутник», або «перехрестя», але ця гілка була розібрана ще десь в 1915 році, коли шлях на Житомир переробили під широку колію, і обійшли нею Гришковецькі володіння поміщика Корнілова.

  А що ж сьогодні залишилось від колись інтенсивно використовуваних транспортних мереж? Та майже нічого. Ми вже писали раніше спогади одного з останніх машиністів вузькоколійки та етапи її руйнації. Сьогодні про цю залізницю нагадують лише кілька шпал, які ще залишились у деяких місцях, стежка вздовж колишніх рейок, яка напряму веде з Корніловки до Хмелищ та насип, який місцями ще не розораний на території колишнього військового полігону.

  З вузькоколійкою опосередковано пов’язаний і велетенський шляхопровід на об’їзній Бердичева, який нині може брати участь у конкурсі «ТОП-10 найбезглуздіших будівель міста» (а, можливо, й області). Адже, коли почали проектувати об’їзну дорогу, вузькоколійка на Червоне ще існувала, і над нею запланували збудувати міст, а коли його збудували, то рейки розібрали, от і стоїть нині цей міст посеред лісу, а під ним хіба що ховаються від дощу одинокі перехожі, чи ховаються від перевіряльників незаконні копачі піску чи різальники лісу.

  Цей житловий будинок мав стати окрасою "трикутника" та зручними оселями для викладачів училища, але не став...

  Це не техніка ПТУ, а техніка підприємця, який живе поряд

  Вулицю назвали Ліцейною не так вже й давно, а раніше адреса була простіша - "трикутник"

  Лише кілька шпал нагадують, що тут колись був роз’їзд

  А поруч облаштували бойню

  І тут колись люди жили. Одинока хатина в лісі.

  Таких фото в лісі на трикутнику можна зробити тисячі. Старих та хворих дерев - море.

  Славно (чи сумно) звісний шляхопровід на об’їзній

  Мені здається, що на цьому постаменті стояв знак: "Бердичівський навчальний центр. Низгірецький полігон"

  Тут була раніше могила танкіста, який один з перших атакував місто взимку 1944

  На колишньому полігоні лише дещо нагадує про його мілітарне минуле.

Новини Житомира