У Житомирській області таких районів було два: Новоград-Волинський УР №7 та Коростенський УР №5.

  Основні бойові споруди УР – наземні залізобетонні ДОТи (довготривала оборонна (вогнева) точка). Але в Новоград-Волинському УР біля с. Гульск було побудовано дві унікальні підземні інженерні споруди – «мінні ходи», «мінні галереї». Так офіційно позначались групи ДОТів, з’єднані між собою підземними ходами.

  Тут, глибоко під землею розташовувались сховища зі зброєю, набоями та боєприпасами, склади продовольства та майна, фільтровентиляційні пристрої, генераторні (для автономного забезпечення електрикою), котельня, колодязі, баки із питною та технічною водою для охолодження кулеметів, туалети, окремі кубрики для відпочинку особового складу, медичний пункт, кімнати для керівництва.

  Із кожним ДОТом, розташованим на поверхні землі, «міни» сполучались вертикальними ходами, обладнаними скоб-трапами. Потрапити під землю до «міни» можливо було через вхідні споруди кожного ДОТа, а також через основні входи, які розташовувались з тильної боку «міни» в глибокому яру.

  Унікальність гульської «міни» - у протяжності підземних коридорів, які посідають друге місце в Україні після аналогічної споруди в Могилів-Подільському районі Вінницької області (там «міна» має довжину до 1 км, гульські «міни» – більше 500 м та близько 400 м).

  Але незважаючи на тривалий час та ресурси, використані для будівництва цих споруд, своє завдання вони майже не виконали. Під час липневих боїв у 1941 році німецьким військам знадобилось лише 9 годин (!!!) від 03.30 до 12.30, щоб повністю блокувати та подолати опір захисників «мін».

Житомирський військовий інститут

Новини Житомира