Розгорнулось своєрідне змагання щодо того, хто доступніше і простіше розповість про те, що потрібно робити пересічному мешканцю міста чи села, щоб не захворіти на страшну хворобу – передає rio-berdychiv.info.

  По своєму долучився до цього процесу і співробітник Бердичівського районного управління "Держпродспоживслужби" України у Житомирській області (колишньої санстанції).

  Він написав літературне ессе.

  Тіло

  Було собі тіло. Не мало особливих складнощів та життю раділо, лише інколи отримувало від нього по голові. Зиму пережило без будь-яких негараздів, лише раз покашляло та кілька разів походило з невеликою нежиттю. Воно ж бо було молоде і здорове і про різні болячки знало лише з всесвітньої мережі та реклами по телебаченню.

  Настала весна і тілу вже хотілось зелені, любові та тепла. Аж тут навіть з прасок залунало про нову пошесть. Воно подумало, що дослухатись до порад щодо обмеження перебування у людних місцях та поряд з хворими, дотримання правил миття рук, використання антисептиків, уникнення торкання обличчя після відвідування громадських закладів то справа старих і немічних. Усе життя попереду, куди болячкам з ними тягатись. І навіщо у такі сонячні та інколи і теплі дні сидіти вдома, коли можна з друзями потинятись містом та посидіти у приємному місці з кавою. Карантин – це ж ті самі канікули. Місцева влада вже мабуть про все подбала, у маршрутках, закладах торгівлі та громадського харчування вже ручки, поручні і таке інше вже до дір протерли дезрозчинами.

  А потім тіло занедужало. Спочатку обійшло кілька аптек у пошуках ліків, масок, потім згадало про те, що продуктів вдома катма і треба пройтись по магазинах у пошуках акційних товарів, при цьому проїхавши по різних маршрутах громадського транспорту.

  І врешті решт тіло захворіло. До сімейного лікаря та у місцеві лікувальні заклади вирішило не звертатись, треба рейсовим автобусом їхати до Житомира чи може і далі.

  Закінчилось усе на апараті штучної вентиляції легень, де тіло боролось за життя…

Сергій Колубовський

Новини Житомира