Як кримські акації врятували інститут?
Після війни 1946 року військовий інститут було передислоковано із Уфи в Житомир. Теперішня територія навчального закладу була в ненайкращому стані.
Багато будинків були пошкоджені або зруйновані, здебільшого без вікон. Великою проблемою було те, що на території не було зелених насаджень: ні дерев, ні кущів, ні трави. Сипучі піски засипали казарми і навчальні корпуси до вікон першого поверху. Це створювало багато проблем, важко було навіть пересуватися територією. Єдиною дорогою була алея від першого КПП до управління, вимощена цеглою, поставленою "ялиночкою", - розповідають у Житомирському військовому інституті.
Щоб якось боротися з цим явищем, потрібно було висаджувати дерева, які б росли на піску. Вихід було знайдено. У ті роки курсанти їздили на стрільби із зенітних гармат на полігон, який розташований був біля Євпаторії в с. Молочне. На зворотньому шляху в ешелон, який віз зенітні гармати та особовий склад, на відкриті платформи завантажили саджанці акації, яка в надлишку росла в кримському степу. Вони гарно прижились на території нашого інституту і зовсім скоро проблему з пісками вдалось вирішити. Так кримська акація врятувала інститут від сипучих пісків. Вона і до сьогодні росте на території ЖВІ.
(Із спогадів ветерана інституту Володимира Дурноп'янова)