Як працюється дільничному: історія новоградського поліцейського
Дільничні поліцейські, які серед працівників правоохоронних органів мають чи не найбільше функціональних обов'язків, зустрінуть свій день у щоденних турботах.
Розповідає novograd.city.
"Рівень довіри населення до поліції залежить від того, яким є дільничний, наскільки він володіє ситуацією на відведеній території та як зуміє організувати охорону громадського порядку. На мою думку, головний показник у роботі поліції – довіра людей", – каже дільничний офіцер поліції, лейтенант поліції 27-річний Дмитро Янчук.
Він чесно відповів на усі питання нашої газети, пропонуємо найцікавіше з розмови.
– Чи пам’ятаєте ви свій перший робочий день на посаді дільничного?
– З якими проблемами населення звертається до поліцейського найчастіше?
– Домашнє насильство, сварки сусідів і конфлікти при розлученні. Як і розповідають у телевізійних новинах, під час карантину справді значно побільшало випадків домашнього насильства. Дільниця, де я працюю, дуже велика – "Лубчиця", "Дружба", "Зелені", "Болгарбуд". Усі проблеми населення цих мікрорайонів стають моїми службовими, тому весь час перебуваю у русі. Епідемія коронавірусу ускладнила роботу, насамперед важко бігати у масці. Страшно, коли відчиняються двері, і ти не знаєш, з ким маєш справу, зі здоровими людьми чи зараженими, адже дільничні працюють з асоціальними особами, алкоголіками, наркоманами, крадіями, хуліганами, дебоширами, які не стежать за станом здоров’я і точно не вимірюють температуру.
– Які методи впливу на правопорушників в арсеналі у дільничного і що довелося застосовувати?
– Бесіда, гумовий кийок, кайданки, сльозогінний газ і вогнепальна зброя, розряджанням якої мій день завершується і заряджанням якої розпочинається новий. За сім років роботи у міліції-поліції довелося використовувати все, крім вогнепалу. Забув додати папку, повну матеріалів, і знання, які здобув у Школі міліції та у Національній академії внутрішніх справ, де продовжую навчатися заочно, щоб здобути вищу юридичну освіту.
– Я не бачу себе в іншій професії, хоча у житті немає нічого нереального, якщо поставити мету і досягати її цілеспрямовано. Остаточно зрозумів це, коли проходив тести і співбесіду, щоб перевестися з міліції у поліцію. Під час співбесіди у Житомирі мені сказали, що я маю неодмінно вступати до Академії внутрішніх справ, що я і зробив фактично всупереч батькові. Мій батько Олександр Васильович Янчук 22 роки пропрацював у міліції, і він хотів, щоб син обрав іншу професію, але я з дитинства знав, що буду міліціонером.
– У поліцію привело бажання носити гарну форму?
– Я вже не пам’ятаю, хоча маленьким точно не уявляв, що у тридцятиградусну спеку носитиму чорний одяг зі щільної тканини. Якщо без жартів, то у поліцейської форми є своє виховне призначення, вона має викликати повагу у населення і спонукати хуліганів до самодисципліни. У дитинстві я ще не міг цього розуміти, лише інтуїтивно відчував. Мій наставник інспектор патрульної служби Олександр Кузов казав: «Ти можеш не поважати мене, але міліцейську форму поважати зобов’язаний». Батько давав свою настанову: у будь-якій ситуації залишатися людиною, тоді тебе завжди поважатимуть і у формі, і у цивільному одязі.
– Яким, на вашу думку, повинен бути сучасний дільничний?
– Робота дільничного складна, вимагає повної самовіддачі, витримки, вміння поєднувати навички оперативника, слідчого, експерта та психолога. Насамперед, хороший поліцейський має бути психологом. Ми спілкуємося з різними людьми, і до кожного потрібен індивідуальний підхід. Часто обличчям відділку поліції для жителів стає їхній дільничний, тому важливо мати авторитет порядної і чесної людини. Основним орієнтиром у роботі є думка населення. Якщо люди бачать, що ти насправді робиш усе можливе, щоб навести лад: захищаєш їхні права, здоров’я, життя і майно, то і громадська думка про поліцію буде позитивною.
– Думаю, що ні, нам не до колективних свят чи спортивних командних змагань. На блок дільничних (12-14 осіб) є усього два автомобілі. Час від часу вирушаємо в АТО, я у 2014-2015 роках служив у Луганській області тричі по одному місяцю, тобто три ротації. Окрім того, у місті стається багато подій, дільниці великі, чимало паперової роботи, а ще потрібно встигати займатися спортом, щоб бути у формі. Ми, дільничні, входимо у кожну неблагополучну сім’ю, вивчаємо людські проблеми, у межах своєї компетенції вирішуємо їх, намагаємося допомогти. Для поліцейських свято, коли мовчить телефон, коли люди спокійно гуляють вулицями і парками та без остраху повертаються пізно додому у затишний, комфортний не пограбований дім. Зі свого боку намагаємося, щоб у Новограді-Волинському було саме так.
Ярина Явір