Ось її слова:

  “Доброго дня, шановні житомиряни. Сьогодні стикнулася з ситуацією, яка мене настільки вразила, що просто не знаходжу слів. Захворіла дитина. Зранку температурить. Збивши температуру зібрались у амбулаторію. Наш лікар у декретній відпустці. На заміну дали іншого. Прийшли, почали чекати. 10 хвилин, 20, 30, 40 хвилин. Весь цей час з Кабінету не виходив один і тей же пацієнт. В дитини за цей час знову піднялась температура. Вже хотіли йти додому, але вирішили почекати ще декілька хвилин. Нарешті вийшов пацієнт. Заходимо. ” Доброго дня”-“Доброго”. Не витримала і зауважила лікареві :” Вибачте, але більше 40 хвилин на пацієнта, то трішки забагато”. Відповідь лікаря:”

  Я вас взагалі можу не прийняти. Де ви задекларовані?? “. Говорю йому, що ми задекларовані в цій амбулаторії. Дитина з температурою. Як Ви не приймете? ” На що він спокійно відповідає :” В мене особисто не задекларовані. МЕНІ ЗА ВАС НЕ ПЛАТЯТЬ “. Я в шоці. Відмовитися прийняти дитину з температурою. Як так!?! Невже людяність зникла?. Медсестра, яка сиділа, нас добре знала. Знала вона, що дитина інвалід. Бачила нас в коридорі ,розуміла, що дитині погано. І промовчала. А коли ми виходили, почала сміятись. Люди, ви подуріли чи що????” – публікує слова Людмили Войналович “Електронна книга скарг України”.

 Новини Житомира