Так ось, за легендою, її створили на базі раніше відомих бойових систем та власного професійного досвіду ветерани підрозділів спецпризначення у Військовій академії в Одесі.

  Перші результати підготовки за системою БАрС воїнів-десантників та фахівців Сил спеціальних операцій було проаналізовано у 2016 році, а вже 2017 року за розпорядженням начальника Генерального штабу її запровадили у війську та інтегрували в єдину систему бойової підготовки. Відповідно, БАрС знайшла відображення і в навчальних програмах. На вищому військовому рівні тоді було вирішено, що кожен військовослужбовець починатиме свою військову службу з БАрС, її вивчатимуть як солдати в навчальних центрах, так і курсанти військових вишів.

  Слід зазначити, що в Житомирському військовому інституті імені Сергія Корольова  БАрС – це і навчальна дисципліна, і окрема секція, у якій постійно тренуються курсанти всіх п’ятьох курсів.

  – Два роки тому, коли БАрС офіційно став однією з навчальних дисциплін, у нашому інституті було вирішено сформувати групу курсантів, які займатимуться за цією системою більш інтенсивно, – розповідає провідний інструктор з бойової армійської системи, викладач кафедри фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки і спорту ЖВІ майор Андрій Д. – Для цього з кожної навчальної групи ми відібрали по кілька курсантів, які бажали опанувати БАрС на більш професійному рівні, і розпочали тренування з ними.

  Протягом першого року підготовки багато людей, як це буває завжди, відсіялося, утім, сформувався кістяк. Тож тренерові вдалося підготувати по 2–3 позаштатні інструктори в кожній курсантській групі. Надалі ці курсанти вже почали допомагати проводити заняття викладачам. Ну, а цей кістяк став секцією – до неї тренер взяв охочих із числа найбільш підготовлених. До того ж не лише хлопців, а й дівчат. Це – ще одна відмінність житомирських «барсів», адже, якщо в Одесі, колисці цієї бойової системи, те, що одна жінка пройшла курс підготовки за системою БАрС, не так давно стало справжнім фурором, то в Житомирі за цією системою в секції поглиблено займаються відразу п’ять «амазонок» у погонах! А подекуди дівчата так кидають і гамселять хлопців під час спарингів, що ніхто й не вірить, що це – представниці прекрасної половини людства.

  Тренер розповідає, що, якщо БАрС як навчальний предмет курсанти опановують протягом одного семестру на 3-му курсі, то в секції тренуються від першокурсника (щоправда, з кінця 1-го курсу) й до випускника. Після, звичайно, прискіпливого відбору і складання, так би мовити, спортивно-бойового мінімуму.

    – На перше тренування приходить, як правило, осіб 30–40, – продовжує Андрій. – З них протягом кількох тижнів залишається близько 10 курсантів, які вже починають вивчати БАрС поглиблено. Це і рукопашний бій, і бойова акробатика, і пересування тактичним полем із різними видами місцевості в бойових умовах, і гірська, або штурмова підготовка, і тактична медицина, і тактико-спеціальна, і вогнева підготовка. При цьому, до прикладу, якщо це – вогнева, то – не просто навчальні вправи стрільб, це – і інтуїтивна стрільба, і ведення вогню з обох рук, із різних положень, у стрибку тощо. Нюансів багато. До того ж нашою родзинкою є те, що, крім практичних стрільб із бойової стрілецької зброї, під час занять ми активно використовуємо для тренування зброю для страйкболу. Отже, наші заняття відбуваються в обстановці, максимально наближеній до реальної бойової, з усіма відчуттями бою, можна сказати, без права на помилку.

  У секції хлопці та дівчата займаються двічі на тиждень. Після десяти базових занять складають залік на шеврон.

  – Це, знаєте, як у спецпідрозділах бійці складають залік на берет – краповий, штормовий чи маруновий, де як, – пояснює п’ятикурсник Олег П. із позивним «Барсік». – От для нас таким відповідальним іспитом є залік на шеврон – не пройдеш його, потрібно тренуватися й надалі, інакше не просуватимешся у своїй підготовці. Я, наприклад, пройшов посвячення в «барси» після п’яти тижнів напруженої підготовки, вінцем якої був 10-кілометровий марш-кидок зі зброєю, форсуванням річки та комплексом силових вправ. Для того, щоб витримати це, потрібні, чесно скажу, неабиякі воля, витримка та повне усвідомлення того, яка в тебе мета і на що ти готовий на шляху до неї.

   Інструктор говорить, що в секції є й такі хлопці та дівчата, які ніколи до армії не займалися спортом професійно, але є ті, хто відвідував секції карате, тхеквондо, боксу й боротьби та мають неабиякі спортивні досягнення – розряди, дани й пояси. Але, як наголошує викладач, інколи простіше навчити людину з нуля, ніж перекувати спортсмена, який вже сформувався. Тож, крім колективного, багато значення має й індивідуальне, і тренер знаходить підхід, той ключик до кожного курсанта.

  Змагання з БАрСу у Збройних Силах України було проведено лише одного разу – у 2018-му, за рік після впровадження в систему бойової підготовки. Майор Андрій Д. каже, що тоді до Одеси він повіз спортсменів-початківців, за плечима яких було лише два тижні тренувань. Природно, призових місць вони тоді не вибороли, але журі і спортивний комітет відзначили в кращий бік їхню техніку виконання різних вправ і комплексів. Відтоді таких змагань рівня Збройних Сил  не відбувалося – торік їх було перенесено на цей, а 2020-й зі своїми карантинними обмеженнями поки що також не дає змогу їх провести.

  Та за ці два роки житомирські «барси» зробили неабиякий поступ у своїй підготовці, а жага до того, щоб перевірити себе у змаганнях, у них така, що не піддається опису простими словами! Вони наполегливо тренуються, постійно підвищуючи свій рівень, стають бійцями високого ґатунку. До слова, з-поміж випускників інституту цих двох років, БАрС вивчали 100% курсантів, а понад півтора десятка з них відвідували секцію. Сьогодні всі ці молоді офіцери проходять службу в різних видах та родах військ, а деякі застосовують набуті знання й навички в підрозділах спеціального призначення ССО та ДШВ. Частина з них вступали до вишу вже маючи досвід бойових дій у районі проведення на той час АТО, були серед них і «кіборги», легендарні захисники Донецького аеропорту. Та й з-поміж сьогоднішніх курсантів, які відвідують секцію, є п’ятеро учасників бойових дій, деякі з них із частин спецпризначення. Наразі вони не лише отримують нові знання, а й передають свій досвід товаришам по навчанню, що вступили до вишу зі шкільної лави. Під керівництвом тренера вони згуртовують свою групу та разом ідуть до висот бойової майстерності.